Кармалюк Устим Якимович

Коротко

• Кріпак, якого 1812 року віддали в рекрути; 1813 року втік з полку й очолив ватагу.
• Чотири рази засуджений, зокрема двічі на сибірську каторгу, і щоразу тікав.
• За даними урядової комісії, рух охопив близько 20 тисяч учасників і понад тисячу нападів на маєтки.
• Народна традиція бачить у ньому «українського Робін Гуда»; частина сучасних істориків оцінює його діяльність критично.

Восени, під час нічної бурі, в’язні однієї із сибірських тюрем зв’язали свої сорочки в довге полотнище, прив’язали до нього камінь і перекинули через частокіл. Уранці камера була порожня. Цю втечу організував Устим Кармалюк — подільський кріпак, якого імперська влада ловила понад двадцять років.

Від кріпака до втікача

Кармалюк народився 1787 року в селі Головчинці на Поділлі в родині кріпака. Він був грамотним і розумів російську, польську мови та їдиш. У сімнадцять років його забрали до двору поміщика Пігловського, а 1812 року за непокору віддали на 25 років у рекрути.

Уже 1813 року Кармалюк утік з уланського полку в Кам’янці-Подільському й очолив ватагу кріпаків і дезертирів, що нападала на панські маєтки. Відтоді його життя складалося з арештів і втеч.

Арешти й утечі

Рік	Що сталося
1813	спійманий, покараний батогами; утік дорогою до кримського штрафного батальйону
1817	засуджений до страти, заміненої батогами й каторгою; утік з В’ятської в’язниці
до 1824	ув’язнений у Кам’янець-Подільській фортеці, прикутий у вежі, яку тепер звуть Кармалюковою; затаврований і висланий до Сибіру
після 1825	утеча із сибірського ув’язнення через частокіл
1828	розгром загону в селі Кальна, довічна каторга; знову втік
1832	утеча з Літинської в’язниці

У 1830–1835 роках рух поширився на все Поділля й суміжні землі Бессарабії, Волині та Київщини. Урядова комісія, створена 1833 року в селі Галузинці, допитала 2700 осіб і встановила, що в русі брали участь близько 20 тисяч людей. Серед найближчих соратників Кармалюка були поляки та євреї.

22 жовтня 1835 року Кармалюка вбив із засідки шляхтич Рутковський. За переказом, стріляли срібним ґудзиком, бо отамана вважали характерником. Тіло довго возили селами для залякування, а поховали в Летичеві.

Легенда і література

Кармалюк став героєм фольклору: «український Робін Гуд», «останній гайдамака». Народні пісні про нього збирали Микола Костомаров і Тарас Шевченко. Образ отамана з’являється у творах Марка Вовчка, Михайла Старицького, Степана Васильченка; 1971 року вийшов роман Володимира Ґжицького «Кармалюк». За повість про Кармалюка Марко Вовчок 1871 року навіть судили в Петербурзі.

Портрет «Українець середніх років» Василя Тропініна традиційно вважають зображенням Кармалюка. 1955 року рідне село героя перейменували на Кармалюкове, а 1920 року Армія УНР мала бронепоїзд «Кармелюк».

Запитання

Де загинув і похований Кармалюк?

Його вбив із засідки шляхтич Рутковський у селі Шляхові Коричинці на Поділлі. Сучасну назву цього села джерела подають по-різному: одні ототожнюють його з Волоським, інші — з Коричинцями Хмельницької області. Похований Кармалюк у Летичеві, де 1974 року встановили п’ятиметровий пам’ятник роботи Валентина Зноби.

Чи справді Кармалюк роздавав награбоване бідним?

Так стверджують народні перекази й спогади сучасників. Водночас історики Валерій Дячок і Володимир Любченко дійшли висновку, що Кармалюк був радше розбійником, який значною мірою грабував і самих селян, а його напади не мали чіткого соціального характеру. Дискусія триває.

Чи Кармалюк автор пісні «За Сибіром сонце сходить»?

Ні, хоча народ приписує йому кілька пісень. Цю найвідомішу пісню про нього склав польський поет Томаш Падура.

Див. також

• Зноба Валентин Іванович Син скульптора Івана Зноби й батько скульптора Миколи Зноби — творча династія з майже столітньою історією.
• Ґжицький Степан Зенонович Понад сорок років пов’язаний зі Львівською академією ветеринарної медицини, яка з 1994 року носить його ім’я.
• Селянська реформа 1861 року Особисту свободу отримали близько 22,5 млн поміщицьких селян імперії, з них кілька мільйонів — в українських губерніях.
• Розділ «Період боротьби за українське національне відродження (XIX – поч. ХХ ст.)» Усі статті підрозділу «Період боротьби за українське національне відродження (XIX – поч. ХХ ст.)».

Джерела

1. Кармалюк Устим Якимович — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q1960754

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.