Львівське повстання 1848

Коротко

• Спалахнуло під впливом Жовтневого повстання у Відні, після того як 1 листопада війська відкрили вогонь по натовпу.
• За ніч навколо площі Ринок звели 23 барикади; до повсталих приєдналася частина національної гвардії й студентський Академічний легіон.
• 2 листопада генерал Вільгельм фон Гаммерштайн наказав обстріляти місто; згоріли ратуша, Старий театр, будинки університету з бібліотекою.
• Того ж дня місто капітулювало, було запроваджено надзвичайний стан, а більшість здобутків революції в Галичині втрачено.

«Весна народів» 1848 року дала Галичині те, про що ще кількома місяцями раніше годі було мріяти: скасування панщини, національну гвардію, свободу преси й перші політичні організації. Восени віденський уряд почав відвойовувати поступки, і у Львові протистояння закінчилося барикадами та гарматним обстрілом.

Передумови

Навесні у Львові постали польська Центральна рада народова та Головна руська рада — перша українська політична організація Галичини. Польські помірковані політики сподівалися здобути автономію краю в межах Австрійської держави законним шляхом.

Радикальніше налаштовані емісари Польського демократичного товариства, які прибули з еміграції, вважали такий шлях марним. Вони вели агітацію серед ремісників, робітників, студентів і бійців національної гвардії, зокрема студентського Академічного легіону.

Сигналом стало Жовтневе повстання 1848 року у Відні. У Львові дедалі гучніше лунали заклики наслідувати віденців.

Барикади

1 листопада урядові війська застосували зброю проти натовпу. Це стало поштовхом до виступу. Протягом ночі на вулицях довкола площі Ринок звели 23 барикади. Центр міста опинився в руках повстанців, озброєних рушницями, косами, сокирами й шаблями. До них приєдналися частина національної гвардії та студенти.

Керівники Центральної ради народової, гвардії й комітету громадської безпеки намагалися стримати повсталих і вели переговори з командувачем австрійських військ у краї генералом Вільгельмом фон Гаммерштайном.

Обстріл і капітуляція

Переговори тривали недовго. О 10-й ранку 2 листопада Гаммерштайн наказав обстріляти місто з гармат. За даними Енциклопедії історії України, загинули 55 і були поранені 75 осіб. Вогонь знищив:

• ратушу;
• Старий театр;
• Технічну академію;
• будинки університету в колишньому монастирі тринітаріїв разом з університетською бібліотекою.

Опівдні, о 12:30, делегація міста підписала акт капітуляції.

Наслідки

3 листопада у Львові оголосили надзвичайний стан. Кілька сотень учасників повстання постали перед військовим судом, національну гвардію розпустили, збори й політичні товариства заборонили, а всі видання, крім урядових, закрили.

Історики ставлять поразку Львова в один ряд з придушенням виступів у Кракові, Празі й Відні, що наблизило тимчасове відновлення абсолютизму в Австрії. Для галицьких політиків невдача стала аргументом на користь тривалої «органічної праці» замість вуличної боротьби.

Запитання

Хто організував Львівське повстання 1848 року?

Безпосередніми натхненниками були емісари Польського демократичного товариства, що прибули з еміграції, — Вікторин Гельтман, Пьотр Дараш, Мацей Домагальський. Вони не погоджувалися з поміркованою Центральною радою народовою, яка домагалася автономії Галичини легальним шляхом, і агітували міські низи та студентів за негайні радикальні зміни.

Що писав про ці події Іван Франко?

Франко присвятив повстанню історичний нарис «Задушні дні у Львові 1848 р.». Назва натякає на дати: 1–2 листопада — католицькі свята Всіх святих і Задушний день, коли поминають померлих.

Див. також

• «Земля і воля» (1861–1864) Назву дало гасло Миколи Огарьова зі статті «Що потрібно народу?» — відповіддю було «земля і воля».
• Розділ «Період боротьби за українське національне відродження (XIX – поч. ХХ ст.)» Усі статті підрозділу «Період боротьби за українське національне відродження (XIX – поч. ХХ ст.)».

Джерела

1. Львівське повстання (1848) — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q56365462
3. Стеблій Ф. І. Львівське повстання 1848 // Енциклопедія історії України. — Т. 6. — Київ: Наукова думка, 2009.
4. Франко І. Задушні дні у Львові 1848 р. // Зібрання творів у 50 т. — Т. 46, кн. 1. — Київ, 1985.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.