Карпенко-Карий Іван Карпович

Коротко

• Псевдонім склав з імені батька Карпа та прізвища Гната Карого — героя п'єси Тараса Шевченка «Назар Стодоля».
• Брат акторів Миколи Садовського, Панаса Саксаганського й Марії Садовської-Барілотті.
• Майже двадцять років служив у поліції Єлисаветграда, був звільнений і засланий за зв'язки з народовольцями; на засланні почав писати п'єси.
• Класика українського репертуару: «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Наймичка», «Сава Чалий».

У Єлисаветграді 1860–1870-х років столоначальника повітової поліції Івана Тобілевича прозвали «дивним поліцейським»: казали, що він не лаявся і не брав хабарів. Пізніше з’ясувалося й інше: через його канцелярію народовольці отримували паспорти. Звільнення й заслання поставили крапку на поліцейській службі, але відкрили дорогу драматургові Карпенку-Карому.

Родина і служба

Іван Тобілевич народився 17 (29) вересня 1845 року в селі Арсенівка Бобринецького повіту Херсонської губернії (нині Кіровоградщина). Батько, Карпо Тобілевич, походив із дрібної шляхти й служив управителем маєтку. Мати була кріпачкою, яку батько викупив; саме від неї діти перейняли любов до театру. Троє його братів і сестер теж стали акторами: Микола Садовський, Панас Саксаганський і Марія Садовська-Барілотті.

Після Бобринецького повітового училища Іван з 1859 року працював писарчуком у Малій Висці, потім у повітовому суді. 1865 року переїхав до Єлисаветграда (нині Кропивницький) і служив у поліцейському управлінні.

Аматорська сцена і заслання

В Єлисаветграді Тобілевич грав в аматорських виставах, друкував театральні рецензії та входив до нелегального народовольського гуртка. 1870 року одружився з Надією Тарковською; у посаг отримав хутір, який згодом назвав її ім’ям. Надія померла 1881 року.

1883 року влада дізналася, що Тобілевич переховував подружжя Русових і допомагав нелегалам з документами. Його звільнили, і він вступив до трупи Михайла Старицького. Наступного року його заарештували й вислали до Новочеркаська. Там він працював ковалем, потім палітурником і написав перші п’єси: «Бурлака», «Бондарівна», «Наймичка», «Безталанна», «Розумний і дурень».

Драматург і актор

1887 року Карпенко-Карий повернувся в Україну й оселився на хуторі Надія. Від 1888 року, коли з нього зняли гласний нагляд, грав у трупах братів — Миколи Садовського та Панаса Саксаганського. 1897 року склав записку до з’їзду сценічних діячів у Москві про утиски українського театру; з трибуни її виголосив Саксаганський.

Головні твори:

Рік	П’єса	Жанр
1886	«Мартин Боруля»	комедія
1889 або 1890 (джерела розходяться)	«Сто тисяч»	комедія
1899	«Сава Чалий»	історична трагедія про гайдамаччину
1900–1904	«Хазяїн»	комедія
1900–1904	«Суєта», «Житейське море»	драми

«Мартин Боруля», «Сто тисяч» і «Хазяїн» дослідники розглядають як своєрідну трилогію про прагнення до статусу, землі й багатства.

Чим важлива спадщина

Карпенко-Карий найповніше виявив себе в комедії. Його герої — дрібні шляхтичі, що прагнуть дворянства, як Мартин Боруля, чи заможні селяни, одержимі землею й грошима, як Герасим Калитка у «Ста тисячах» і Терентій Пузир у «Хазяїні». Драматург свідомо відходив від етнографічного театру зі співами й танцями до п’єс про суспільні проблеми свого часу.

1906 року він захворів, залишив сцену й поїхав лікуватися до Берліна, де помер 2 (15) вересня 1907 року. Похований на хуторі Надія, де тепер діє історико-культурний заповідник. Ім’ям драматурга названо Київський національний університет театру, кіно і телебачення.

Запитання

Чому Тобілевич узяв псевдонім Карпенко-Карий?

Псевдонім складається з двох частин. «Карпенко» — від імені батька, Карпа Тобілевича. «Карий» — від Гната Карого, героя драми Тараса Шевченка «Назар Стодоля». Першим псевдонімом, яким він підписав оповідання «Новобранець» 1883 року, було саме «Гнат Карий».

Що таке хутір Надія?

Це родинний хутір на Кіровоградщині, який драматург отримав як посаг першої дружини Надії Тарковської й назвав на її честь. Тут він жив після заслання, писав п'єси й похований. Нині на хуторі діє історико-культурний заповідник.

Які п'єси Карпенка-Карого найвідоміші?

Найчастіше ставлять комедії «Мартин Боруля», «Сто тисяч» і «Хазяїн», драми «Наймичка» та «Безталанна», історичну трагедію «Сава Чалий». Більшість із них входить до шкільної програми з української літератури.

Див. також

• Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької Коріння — Український національний театр (1917) і Державний народний театр у Києві, де грали Марія Заньковецька й Панас Саксаганський.
• «Кобзар» Перший «Кобзар» (1840) містив лише вісім творів, серед них «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тарасова ніч»; видав його коштом Петро Мартос.
• Музей-заповідник Івана Карпенка-Карого «Хутір Надія» Садибу заклав 1871 року батько драматурга Карпо Тобілевич; назва походить від імені Надії Тарковської, першої дружини Івана Карповича.
• Розділ «Українська література» Усі статті підрозділу «Українська література».

Джерела

1. Іван Карпенко-Карий — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q2362037

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.