Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

ЗВОЛІНСЬКИЙ

Зволінський Пшемислав

Зволінський Пшемислав (Przemysław Zwoliński; 26 вересня 1914, Опава, нині Чехія — 4 листопада 1981, Варшава) — польський мовознавець-славіст, у 1953–1970 роках професор і завідувач кафедри української філології Варшавського університету.

Розділ: Мовознавці Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Закінчив 1936 року Львівський університет (тоді Університет Яна Казимира), студіював польську філологію й славістику.
  • Співавтор нарису історії української мови (1956) з Тадеушем Лером-Сплавінським і Стефаном Грабцем, співредактор «Українсько-польського словника» (1957).
  • Автор праць «Іван Франко як мовознавець» (1958) і «Мовна біографія Тараса Шевченка» (1964).
  • Досліджував також польську ономастику, словотвір, історію польської й болгарської мов.

Пшемислав Зволінський народився 1914 року в Опаві, у Чеській Сілезії, а сформувався як учений у Львові. Там 1936 року він закінчив студії польської філології та славістики в Університеті Яна Казимира. Українська мова стала однією з головних тем його життя.

Науковий шлях

У 1939–1952 роках, з перервою, Зволінський викладав мовознавство в університетах Львова, Вроцлава, Торуня й Кракова. 1953 року очолив кафедру української філології Варшавського університету й керував нею до 1970 року. Паралельно в 1957–1968 роках завідував лабораторією української філології Польської академії наук.

З 1968 року він був директором Інституту російської філології, а з 1971-го — завідувачем кафедри загального мовознавства Варшавського університету. 1968 року його нагородили болгарським орденом Кирила і Мефодія I ступеня.

Праці з української мови

Рік Праця
1956 «Нарис історії української мови» (з Т. Лером-Сплавінським і С. Грабцем)
1957 «Українсько-польський словник» (співредактор із С. Грабцем)
1957 «Розвиток української мови від XIV до XVIII ст.»
1958 «Іван Франко як мовознавець»
1964 «Мовна біографія Тараса Шевченка»
1968 «Погляди європейських граматистів XVI–XIX ст. на українську та білоруську мови»

Інші напрями

Зволінський писав про польську ономастику й словотвір, зокрема про елемент «-слав» у старопольських особових іменах (1950), про збірні числівники на кшталт «samotrzeć» (1954), про мову Марціна Бєльського. Він вивчав і болгарську топоніміку. Добірку його статей з історії славістики видали посмертно 1988 року.

Пам’ять

Після смерті вченого його наукову спадщину оцінили польські колеги: Флоріан Нєуважний 1982 року написав про нього як про східнослов’янського філолога в журналі «Slavia Orientalis», Станіслав Урбанчик 1983 року вмістив статтю про нього в часописі «Język Polski», а Кристина Длугош-Курчабова того ж року опублікувала посмертну згадку в «Slavia Occidentalis». Довідку про Зволінського подає енциклопедія «Українська мова» (2000).

Запитання

Чим Зволінський цінний для україністики?

Він сімнадцять років керував кафедрою української філології у Варшаві, написав разом з колегами нарис історії української мови, вивчав мову Шевченка і мовознавчі погляди Франка, а також те, як писали про українську й білоруську мови європейські граматисти XVI–XIX століть.

Чи пов’язаний Зволінський зі Львовом?

Так. Він навчався у львівському Університеті Яна Казимира, закінчив його 1936 року, а згодом викладав там. Пізніше працював в університетах Вроцлава, Торуня й Кракова, а з 1953 року — у Варшаві.

Див. також

Джерела

  1. Пшемислав Зволінський — Вікіпедія (українська)
  2. Przemysław Zwoliński — Wikipedia (польська)
  3. Лукінова Т. Б. Зволінський Пшемислав // Українська мова: енциклопедія. — Київ, 2000.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику