Заливчий Андрій Іванович

Коротко

• Лідер студентського руху в Харкові; 1916 року засланий до Тургайської області (нині Казахстан).
• 1917 року повернувся в Україну, став одним з організаторів УПСР і Селянської спілки, членом Центральної Ради.
• З травня 1918 року — член ЦК УПСР, один із засновників її лівого крила, згодом відомого як боротьбисти.
• Загинув, очолюючи повстання проти гетьмана Скоропадського в Чернігові; посмертно вийшов цикл новел «З літ дитинства».

Його життя вмістилося у двадцять шість років, а політична біографія — у неповні три. Андрій Заливчий пройшов шлях від студентського ватажка й засланця до члена Центральної Ради й командира повстання, у якому й загинув. Після смерті з’ясувалося, що він був ще й тонким прозаїком.

Дитинство і навчання

Заливчий народився 1892 року в бідній селянській родині в селі Міські Млини на Полтавщині; батько, за переказами, походив з козацького роду. Навчався в Опішнянській двокласній школі, потім у Харківській першій чоловічій гімназії, яку 1914 року закінчив із золотою медаллю, і того ж року вступив на юридичний факультет Харківського університету.

Студентський рух і заслання

У Харкові Заливчий очолив Спілку молоді, близьку до соціалістів-революціонерів, увійшов до її центрального комітету, перекладав і видавав твори Льва Толстого й Петра Кропоткіна. За переказами, через смагляве обличчя друзі прозвали його Отелло — це ім’я стало партійним псевдонімом.

У січні 1916 року його заарештували й засудили до заслання; джерела розходяться, чи довічного, чи на три роки. Влітку 1916-го він опинився в місті Іргиз Тургайської області, на території нинішнього Казахстану.

Революція

Після Лютневої революції 1917 року Заливчий повернувся до Харкова, працював у газеті «Труд і воля», брав участь у створенні організацій Української партії соціалістів-революціонерів і увійшов до тимчасового ЦК Селянської спілки. Як представник Всеукраїнської ради селянських депутатів став членом Центральної Ради.

Восени 1917 року редагував у Полтаві газету «Соціаліст-революціонер». У січні 1918 року його обрали головою губернського виконкому, але вже за добу заарештували війська Муравйова. З травня 1918 року Заливчий — член ЦК УПСР і один із засновників її лівого крила, яке виступало за союз з більшовиками.

Загибель і пам’ять

У грудні 1918 року Заливчий очолив повстання в Чернігові проти гетьмана Скоропадського й загинув 13 грудня біля Єлецького монастиря. 1927 року в Чернігові йому встановили пам’ятник.

Запитання

Як загинув Андрій Заливчий?

У грудні 1918 року за дорученням Українського військово-революційного комітету він очолив повстання в Чернігові проти влади гетьмана Павла Скоропадського. Біля Єлецького монастиря в його броньовику скінчилося пальне; коли Заливчий вистрибнув з машини, гетьманці застрелили його. Товариші таємно поховали його на Петропавлівському кладовищі.

Що написав Заливчий?

Агітаційну брошуру «Хто воює, а хто грабує?» (Харків, 1917) і автобіографічний цикл імпресіоністичних новел «З літ дитинства». Новели він продиктував у листопаді 1918 року Лідії Вовчик; уперше їх надрукувала газета «Боротьба» 23 лютого 1919 року, згодом вони вийшли окремою книжкою з передмовою Гната Михайличенка.

Де саме народився Заливчий?

Сучасні довідки називають село Міські Млини Зіньківського повіту Полтавської губернії. У старих словниках подано «с. Млини Гадяцького району Полтавської області». Імовірно, йдеться про те саме село за різним адміністративним поділом, але джерела цього прямо не пояснюють.

Див. також

• Бій під Крутами Станція Крути лежить за 130 км на північний схід від Києва і за 18 км на схід від Ніжина.
• Львівське повстання 1848 Спалахнуло під впливом Жовтневого повстання у Відні, після того як 1 листопада війська відкрили вогонь по натовпу.
• Сулима-Блохин Олександра Парфенівна Родом зі Слобожанщини, з родини священика; до війни викладала в Охтирці й Харкові.
• Розділ «Історія України» Усі статті підрозділу «Історія України».

Джерела

1. Заливчий Андрій Іванович — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q4185374

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.