Генетична психологія

Коротко

• Слово «генетична» тут означає «пов’язана з походженням», а не зі спадковістю; спадковість психічних рис вивчає інша галузь — психогенетика.
• Тісно пов’язана з порівняльною психологією, зоопсихологією та психологією розвитку (віковою психологією).
• Початок дитячій психології як науці поклала книжка Вільгельма Прейера «Душа дитини» (1882).
• Найвідоміша концепція — генетична епістемологія Жана Піаже зі стадіями розвитку мислення дитини.

Чому п’ятирічна дитина вважає, що води стало більше, коли її перелили з широкої склянки у вузьку й високу? Відповідати на такі запитання взялася генетична психологія — наука не про гени, а про генезис, тобто про те, як психіка виникає й розвивається.

Предмет

Генетична психологія розглядає психічні процеси в розвитку на кількох рівнях:

• філогенез — як психіка ускладнювалася в процесі біологічної еволюції живих істот під впливом середовища;
• антропогенез — як вона змінювалася в процесі становлення людини;
• онтогенез — як окрема людина від народження стає свідомою суспільною істотою.

Тому генетична психологія межує з порівняльною психологією й зоопсихологією, з одного боку, і з психологією розвитку, або віковою психологією, — з іншого. Остання вивчає стадії психічного й особистісного розвитку, їхню періодизацію та залежність від культурних і соціальних умов.

Біля витоків

Поштовхом стали еволюційна біологія XIX століття й розвиток природничих наук. 1882 року німецький фізіолог і психолог Вільгельм Прейер видав книжку «Душа дитини», яку вважають початком наукової дитячої психології. Американець Стенлі Голл намагався зіставити вікові етапи дитинства з етапами історії людства. Джеймс Марк Болдвін писав про наслідування й «психічний розвиток дитини і раси». До 1920-х років психологія розвитку оформилася в самостійну науку.

Генетична епістемологія Піаже

Найвпливовішим продовжувачем цієї лінії став швейцарський психолог Жан Піаже (1896–1980). Спостерігаючи за дітьми, він дійшов висновку, що їхнє мислення якісно відрізняється від мислення дорослих, і створив теорію стадій розвитку:

Стадія	Вік (приблизно)
Сенсомоторна	від народження до 2 років
Доопераційна	2–7 років
Конкретних операцій	7–11 років
Формальних операцій	з 11 років

Знання, за Піаже, не передається готовим, а будується дитиною у взаємодії з довкіллям. Новий досвід або вписується в наявні схеми (асиміляція), або змушує їх перебудувати (акомодація); рівновагу між цими процесами він назвав врівноваженням. Свій підхід Піаже назвав генетичною епістемологією і 1955 року заснував у Женеві Міжнародний центр генетичної епістемології, яким керував до смерті.

Іншу традицію представляє культурно-історична теорія Лева Виготського й Олександра Лурії, яка пов’язує психічний розвиток дитини з культурно-історичними умовами, у яких вона зростає.

Запитання

Чим генетична психологія відрізняється від психогенетики?

Генетична психологія досліджує, як психіка виникає й розвивається — у тваринному світі, в історії людства, у дитини. Психогенетика з’ясовує, якою мірою психічні риси людини зумовлені генами, а якою — середовищем. Спільне в назвах лише слово «генезис».

Які стадії розвитку мислення виділив Піаже?

Чотири: сенсомоторну (від народження до близько 2 років), доопераційну (2–7 років), стадію конкретних операцій (7–11 років) і стадію формальних операцій (з 11–12 років). Перехід між ними, за Піаже, відбувається через асиміляцію нового досвіду, акомодацію — перебудову наявних схем — і врівноваження цих процесів.

Див. також

• Гештальтпсихологія Початком школи вважають 1912 рік, коли Макс Вертгеймер опублікував досліди з уявним рухом (фі-феномен).
• Глибинна психологія Термін запропонував швейцарський психіатр Ейген Блейлер; 1915 року його підхопив Зигмунд Фрейд.
• Відчуття Відчуття — перший, елементарний рівень чуттєвого пізнання; на його основі будується сприйняття цілісних образів.
• Розділ «Психологія» Психічні процеси, напрями психології та її поняття.

Джерела

1. Психологія розвитку — Вікіпедія (українська)
2. Жан Піаже — Вікіпедія (українська)
3. Genetic epistemology — Wikipedia (англійська)
4. Developmental psychology — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.