БАБИ КАМ ЯНІ
Баби кам'яні
Кам'яні баби (також боввани) — монументальні кам'яні статуї, які давні степові народи ставили на курганах, у курганних могильниках або поруч із ними, переважно як пам'ятники померлим.
Коротко
- Найдавніші антропоморфні стели степу датують IV–II тисячоліттям до н. е.
- Скіфські статуї належать до VI–III століть до н. е., половецькі — до XI–XIII століть.
- Між Дунаєм і Доном знайдено понад 330 стел доби бронзи, з них 172 — у межиріччі Південного Бугу та Інгулу.
- Великі збірки зберігаються, зокрема, в Дніпрі, Полтаві й Харкові.
У XIII столітті європейський мандрівник Вільгельм де Рубрук, проїжджаючи половецьким степом, записав, що кумани ставлять на могилах своїх померлих кам’яні статуї. Це одна з перших письмових згадок про те, що в Україні звикли називати кам’яними бабами. Через чотири століття ті самі фігури вже служили орієнтирами: «Книга Большому чертежу» згадує їх як позначки на шляхах і межах.
Що це таке
Кам’яні баби — антропоморфні, тобто людиноподібні, стели. Їх ставили на вершині кургану, всередині насипу, поруч із ним або рядами від нього. Більшість дослідників вважає їх пам’ятниками шанованим померлим чи предкам. Деякі статуї стояли в огороджених святилищах із жертовними вогнищами.
Ареал величезний: від Монголії та Південного Сибіру через казахські степи до Північного Причорномор’я і далі на захід. Українська вікіпедійна довідка окреслює його як степовий пояс від Монголії до Німеччини.
Три тисячоліття в камені
Статуї залишили різні народи, тому їх поділяють за епохами.
| Епоха | Датування | Як виглядають |
|---|---|---|
| Енеоліт — бронза | IV–II тис. до н. е. | плита з наміченою головою, іноді очі чи груди |
| Кіммерійці | початок I тис. до н. е. | нечисленні стели, відомо близько десяти |
| Скіфи | VI–III ст. до н. е. | бородатий воїн з ритоном, сагайдаком і мечем |
| Половці (кумани) | XI–XIII ст. | чоловіки в шоломах і обладунках, жінки в багатому вбранні |
Найраніші стели пов’язують зі степовими культурами доби бронзи — ямною, кемі-обинською чи іншими; приналежність окремих пам’яток досі обговорюють. Серед них є і грубо оброблені плити, і близько двох десятків складніших статуй-менгірів з орнаментом, зброєю, фігурами людей і тварин.
Скіфські скульптори вирізали деталі глибоким рельєфом. Половецькі баби — найчисленніша й найвідоміша група в українському степу: майстри ретельно передавали шоломи, пояси, прикраси й зачіски.
Скільки їх збереглося
Ще в 1850-х роках дослідник Піскарьов, зібравши тодішні відомості, нарахував 649 статуй, з них 428 — у Катеринославській губернії. Для доби бронзи сучасні підрахунки дають понад 330 стел між Дунаєм і Доном, зокрема 172 з межиріччя Південного Бугу й Інгулу.
Багато фігур загинуло: їх розбивали на будівельний камінь, вкладали у фундаменти й огорожі. На Тернопільщині дослідник Антоній Шнайдер колись налічував понад три десятки баб, а нині там відомий лише фрагмент у Бабинцях.
Музеї
Найбільші українські збірки — у Дніпрі (Дніпропетровський національний історичний музей імені Д. Яворницького), Полтаві, Харкові, на Хортиці. Три десятки статуй зберігає також Державний історичний музей у Москві.
Запитання
Чому їх називають «бабами», якщо серед них багато чоловіків?
Назва народна й до статі зображеного не прив'язана. Серед статуй є і воїни з мечами та рогами для пиття, і жінки в складних головних уборах. Тюркське слово «балбал», яким подібні стели називають у Центральній Азії, перекладають як «предок» або «дід»; утім, походження української назви однозначно не з'ясоване.
Де в Україні подивитися кам'яні баби?
Одна з найбільших колекцій — у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Д. Яворницького, де виставлено скіфські й половецькі статуї. Половецькі баби є в Полтавському краєзнавчому музеї, окремі експонати — у Харкові, на Хортиці та в районних музеях.
Що тримають у руках скіфські статуї?
Типова скіфська фігура — бородатий чоловік із ритоном (рогом для пиття) у правій руці на рівні грудей. Ліворуч зазвичай вирізьблено сагайдак, а біля пояса — кинджал або меч.
Див. також
- Археологія Основне джерело археолога — речі та їхнє розташування в шарах землі, а не писані тексти.
- Кочівництво Розрізняють кочових мисливців-збирачів, кочових скотарів і кочових торгівців.
- Дніпровський національний історичний музей імені Дмитра Яворницького Перший публічний музей у Катеринославі виник 1848–1849 років з ініціативи Якова Грахова й губернатора Андрія Фабра.
- «Книга Большому чертежу» Укладена як пояснення до двох карт — «Старого креслення» XVI століття та «креслення Полю» 1627 року; обидві не збереглися.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЙВАЗОВСЬКИЙ Айвазовський Іван Костянтинович (вірм. Ованнес Айвазян; 17 (29) липня 1817, Феодосія — 19 квітня (2 травня) 1900, Феодосія) — живописець-мариніст вірменського походження, академік Петербурзької академії мистецтв, автор близько 6 тисяч творів і засновник картинної галереї у Феодосії.
- АКІНАК Акінак (грец. ἀκινάκης) — короткий двосічний меч завдовжки переважно 40–60 см, поширений у I тисячолітті до н. е. серед іраномовних народів — персів, мідян, скіфів; античні автори так називали й скіфські мечі.
- АЛЬБСЬКИЙ ВІКІ ЯРУС Альбський вік і ярус, або альб, — останній (шостий знизу) вік ранньокрейдової епохи та відповідний йому ярус, тобто товща порід, що відклалися приблизно між 113 і 100,5 мільйона років тому.
- АМФОРА Амфора — антична, здебільшого глиняна посудина з вузьким горлом, двома ручками й звуженим, часто гострим дном, у якій зберігали та перевозили вино, олію й інші продукти.