БІБЕРОВИЧЕВА
Біберовичева Іванна Антонівна
Біберовичева Іванна Антонівна (з дому Коралевич, сценічне ім’я до 1879 року — Ляновська; 30 грудня 1858, село Фалиш, тепер Стрийський район Львівської області — 7 вересня 1937, Коломия) — українська драматична акторка галицької сцени.
Коротко
- З 1874 року грала в Руському народному театрі товариства «Руська бесіда» у Львові; найдовше — у 1881–1892 роках.
- Починала з ліричних ролей (Наталка, Галя), згодом прославилася як трагедійна героїня — Луїза, Адрієнна Лекуврер, Катерина в «Грозі».
- Іван Франко 1885 року зарахував її до артистів, що «займають видні місця на нашій сцені».
- Дружина актора Івана Біберовича, мати Ярослава й Володислава Біберовичів.
Рано осиротіла дівчина з прикарпатського села прийшла на сцену 1874 року — до трупи, де вже грав її старший брат і опікун Михайло Коралевич. За два десятиліття вона стала однією з провідних акторок галицького театру.
Родина і початок
Іванна Коралевич народилася 30 грудня 1858 року в селі Фалиш на Стрийщині в родині церковного художника й різьбяра Антона Коралевича. Довідники довго подавали 1861 рік, але метрична книга села свідчить про 1858-й.
1874 року вона вступила до Руського народного театру товариства «Руська бесіда» у Львові й виступала під сценічним іменем Ляновська. 1879 року вийшла заміж за актора тієї ж трупи Івана Біберовича, а наступного року разом із ним перейшла до приватної трупи Омеляна Бачинського. У 1881–1892 роках знову грала в «Руській бесіді», пізніше виступала там епізодично.
Ролі
На початку кар’єри акторка грала ліричних героїнь, згодом — трагедійних. Її репертуар охоплював українську класику, історичні драми галицьких авторів і перекладні п’єси.
| Напрям | Ролі |
|---|---|
| Лірична героїня | Наталка («Наталка Полтавка» Котляревського), Галя («Назар Стодоля» Шевченка), Цора («Довбуш» Федьковича), Параня («Верховинці» Коженьовського) |
| Трагедійна героїня | Луїза («Підступність і кохання» Шиллера), Адрієнна Лекуврер (п’єса Скріба), Катерина («Гроза» Островського) |
| Історична драма | Рогніда й Рута в п’єсах Корнила Устияновича, Маруся («Павло Полуботок» Осипа Барвінського) |
| Нова українська драма | Софія й Харитина у п’єсах Карпенка-Карого, Катря («Не судилось» Старицького), Олена («Глитай, або ж Павук» Кропивницького) |
Коломия
1894 року акторка переселилася до Коломиї. Тут Іванна виступала з місцевими аматорськими гуртками — «Першим літературно-драматичним товариством імені Квітки-Основ’яненка» та «Руським жіночим кружком». 7 березня 1937 року в залі коломийської «Каси ощадності» відбувся вечір на пошану її ювілею, де театр «Заграва» показав виставу. Акторка померла 7 вересня 1937 року й похована на коломийському цвинтарі «Монастирок».
У статті «Руський театр в Галичині» (1885) Іван Франко назвав Біберовичеву серед провідних артистів трупи, а її гру не раз схвально оцінював у рецензіях в українській і польській періодиці Галичини. Про акторку писали також Богдан Лепкий, Степан Чарнецький, Василь Лукич.
Запитання
У якому році народилася Іванна Біберовичева?
Енциклопедії тривалий час подавали 1861 рік. 2011 року дослідник Роман Горак за метричною книгою села Фалиш установив, що акторка народилася 30 грудня 1858 року.
Що таке театр «Руська бесіда»?
Це перший український професійний театр у Галичині, заснований 1864 року у Львові при товаристві «Руська бесіда». Трупа багато гастролювала містечками краю, ставила українську класику, історичні драми й перекладний європейський репертуар.
Див. також
- «Березіль» Постав 31 березня 1922 року як Мистецьке об’єднання «Березіль»; назва — давнє українське ім’я березня.
- Розділ «Театр» Театри України, актори, режисери й театральні поняття.
- Розділ «Діячі культури України» Усі статті підрозділу «Діячі культури України».
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЙВАЗОВСЬКИЙ Айвазовський Іван Костянтинович (вірм. Ованнес Айвазян; 17 (29) липня 1817, Феодосія — 19 квітня (2 травня) 1900, Феодосія) — живописець-мариніст вірменського походження, академік Петербурзької академії мистецтв, автор близько 6 тисяч творів і засновник картинної галереї у Феодосії.
- БІЛОГРУДІВСЬКА КУЛЬТУРА Білогрудівська культура — археологічна культура пізньої бронзової доби в лісостепу Правобережної України, що існувала приблизно у XIII–X століттях до н. е. й дала початок чорноліській культурі.
- ДЕДЮЛІН Дедюлін Олександр Васильович (3 (15) серпня 1866, Срібне, нині Чернігівська область — 16 жовтня 1924, Харків) — український мікробіолог-епізоотолог, професор Харківського ветеринарного інституту, один з організаторів ветеринарної служби в Україні.
- ДИТИНКИ ПОВСТАННЯ Дитинки повстання — антифеодальний виступ селян і опришків Північної Буковини середини 1650-х років під проводом ватажка Дитинки, спрямований проти молдавських бояр і влади молдавського господаря.