АВСТРО НІМЕЦЬКІ ВІДНОСИНИ З УКРАЇНОЮ 1918
Австро-німецькі відносини з Україною 1918 року
Австро-німецькі відносини з Україною 1918 року — союзні, а згодом окупаційні відносини Української Народної Республіки й Української Держави з Німецькою імперією та Австро-Угорщиною від підписання Берестейського миру (9 лютого 1918) до виведення їхніх військ наприкінці 1918 року.
Коротко
- 27 січня (9 лютого) 1918 року УНР підписала в Бересті мир із Центральними державами — перший мирний договір Першої світової війни.
- На прохання уряду УНР з 18 лютого німецькі, а з 27 лютого австро-угорські війська — разом близько 450 тисяч — вступили в Україну й до кінця квітня витіснили більшовиків.
- Невиконання поставок хліба й втручання командування у внутрішні справи завершилися переворотом 29 квітня і приходом до влади гетьмана Скоропадського.
- Після поразки Центральних держав війська залишили Україну; влада перейшла до Директорії.
Узимку 1917–1918 років молода Українська Народна Республіка опинилася між двох вогнів. Раднарком Радянської Росії пред’явив Центральній Раді ультиматум, погрожуючи війною, і невдовзі розпочав воєнні дії проти УНР. Порятунок уряд шукав у переговорах, що тривали в Бересті-Литовському між Центральними державами й Росією.
Берестейський мир
27 січня (9 лютого за новим стилем) 1918 року делегація УНР підписала мир із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією. Це був перший мирний договір, укладений за підсумками Першої світової війни. Центральні держави визнали УНР суверенною рівноправною державою, сторони відмовилися від контрибуцій і зобов’язалися відновити торгівлю. До України відходили Холмщина й Підляшшя, а таємний протокол передбачав створення автономного коронного краю з українських земель Східної Галичини й Північної Буковини.
Вступ військ
12 лютого 1918 року уряд УНР попросив Німеччину про військову допомогу проти більшовиків. Німецькі війська рушили 18 лютого, австро-угорські — 27 лютого; разом близько 450 тисяч вояків. В авангарді йшли нечисленні українські частини. До кінця квітня вся територія України була під контролем союзників.
| Зона | Хто контролював |
|---|---|
| частина Волині, Поділля, Херсонщина, Катеринославщина | Австро-Угорщина |
| решта губерній і Крим | Німеччина |
| вугільні й металургійні райони | спільно |
| залізниці й водний транспорт | німецьке командування |
Від союзу до окупації
Центральна Рада 11 березня запевняла, що іноземні війська прийшли як друзі й не втручатимуться у внутрішні справи. Проте УНР не змогла виконати зобов’язань щодо поставок хліба, і командування почало діяти самостійно. Наказ головнокомандувача німецьких військ генерал-фельдмаршала Ейхгорна від 6 квітня про засів полів і запровадження 25 квітня німецьких військово-польових судів були прямим втручанням. 23 квітня підписано господарський договір про поставку 60 млн пудів зерна, 400 млн яєць та іншого.
29 квітня за безпосередньої підтримки німецького командування відбувся переворот: Центральну Раду усунули, проголосили Українську Державу на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським. Відтоді іноземні війська стали головною опорою гетьманату.
Кінець
Восени 1918 року Німеччина й Австро-Угорщина програли війну. Їхні війська почали залишати Україну після листопада, а внаслідок антигетьманського повстання влада перейшла до Директорії УНР.
Запитання
Чому Берестейський мир називали «хлібним»?
У Німеччині та Австро-Угорщині гостро бракувало продовольства, і саме українське зерно було головною метою договору. УНР зобов’язалася за першу половину 1918 року поставити 60 млн пудів хліба, а також м’ясо, цукор, залізну руду, ліс. Натомість союзники мали везти вугілля, нафтопродукти, сільськогосподарські машини.
Як оцінюють присутність німецьких і австрійських військ?
Оцінки неоднозначні. З одного боку, війська вивозили продовольство й сировину, зокрема як воєнну здобич, і відкрито втручалися в українські справи. З другого — вони підтримували українську державність і стримували більшовиків: за Берестейським договором із Радянською Росією від 3 березня 1918 року та мусила визнати УНР і укласти з нею мир.
Що передбачав таємний протокол до Берестейського миру?
Австро-Угорщина зобов’язувалася утворити з української частини Східної Галичини й Північної Буковини окремий коронний край з автономією. До УНР за основним договором відходили Холмщина й Підляшшя.
Див. також
- Бій під Крутами Станція Крути лежить за 130 км на північний схід від Києва і за 18 км на схід від Ніжина.
- Київське жовтневе повстання 1917 За владу змагалися три сили: Українська Центральна Рада, штаб Київського військового округу, вірний Тимчасовому уряду, і київські більшовики.
- Людендорф Еріх Прославився 1914 року взяттям Льєжа й перемогою під Танненбергом у Східній Пруссії як начальник штабу Пауля фон Гінденбурга.
- Ам’єнська операція 1918 року Мета — ліквідувати Ам’єнський виступ і зняти німецький обстріл залізниці Париж — Ам’єн — Кале.
- Розділ «Українська національно-демократична революція (1917-1920 рр.)» Усі статті підрозділу «Українська національно-демократична революція (1917-1920 рр.)».
Джерела
- Австро-німецька окупація України (1918) — Вікіпедія (українська)
- Берестейський мир (з УНР) — Вікіпедія (українська)
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЙВАЗОВСЬКИЙ Айвазовський Іван Костянтинович (вірм. Ованнес Айвазян; 17 (29) липня 1817, Феодосія — 19 квітня (2 травня) 1900, Феодосія) — живописець-мариніст вірменського походження, академік Петербурзької академії мистецтв, автор близько 6 тисяч творів і засновник картинної галереї у Феодосії.
- АНДРІЄВСЬКИЙ Андрієвський Іван Самійлович (1759, Чернігівщина — 17 (29) жовтня 1809, Москва) — лікар і ветеринар, доктор медицини, професор кафедри ветеринарії Московського університету, автор одних із перших підручників з ветеринарної медицини в Російській імперії.
- «АРХІВНА СПРАВА» «Архівна справа» — український історико-архівознавчий журнал, друкований орган Центрального архівного управління УСРР, що виходив у Харкові в 1926–1931 роках і був присвячений теорії, методиці та практиці архівної справи.
- АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА Автокефальна церква (від грец. αὐτός — сам і κεφαλή — голова) — помісна православна церква, що має повну самостійність в управлінні: сама обирає свого предстоятеля й висвячує єпископів, не підпорядковуючись жодній іншій церкві, але зберігаючи єдність віри з рештою православного світу.