КИЇВСЬКЕ ЖОВТНЕВЕ ПОВСТАННЯ 1917
Київське жовтневе повстання 1917
Київське жовтневе повстання 1917 року, або Жовтневі події в Києві (26 жовтня — 31 жовтня за старим стилем, 8–13 листопада за новим), — збройна боротьба за владу в Києві після падіння Тимчасового уряду, що закінчилася перемогою Української Центральної Ради.
Коротко
- За владу змагалися три сили: Українська Центральна Рада, штаб Київського військового округу, вірний Тимчасовому уряду, і київські більшовики.
- 28 жовтня (10 листопада) війська округу заарештували більшовицький ревком, після чого 29–31 жовтня в місті тривали сутички, переважно на Печерську й Деміївці.
- Коли Центральна Рада не підтримала штаб округу, командування склало зброю; угоду про припинення вогню підписали 31 жовтня (13 листопада).
- Наслідком став перехід влади до Центральної Ради й проголошення III Універсалом 7 (20) листопада 1917 року Української Народної Республіки.
25 жовтня (7 листопада) 1917 року до Києва дійшла звістка про переворот у Петрограді. Тимчасовий уряд упав, і в місті одразу постало питання: хто тепер має владу тут і в Україні загалом?
Три сили
Претендентів було три. Українська Центральна Рада об’єднувала представників багатьох партій і мала найбільше шансів. Штаб Київського військового округу зберігав вірність поваленому Тимчасовому уряду. Київські більшовики на чолі з Георгієм П’ятаковим орієнтувалися на Петроград.
26 жовтня (8 листопада) з ініціативи Центральної Ради утворили Крайовий комітет з охорони революції, що засідав у будинку Педагогічного музею. Більшовики того ж дня вийшли з нього, провели в театрі Бергоньє збори з представниками рад, профспілок і військових частин і створили власний ревком.
Бої в місті
28 жовтня (10 листопада) війська округу оточили Маріїнський палац, де засідав ревком, розгромили приміщення виконкому Київської ради та більшовицького комітету й заарештували 14 його членів. Наступного дня більшовики утворили новий ревком, до якого увійшли Володимир Затонський, Андрій Іванов, Іван Кудрін, і вступили в бій з військами округу.
29–31 жовтня (11–13 листопада) сутички мали локальний, радше стихійний характер і точилися здебільшого на Печерську та Деміївці. Генерали сподівалися на підтримку частини Центральної Ради, але не отримали її. 31 жовтня (13 листопада) у будинку штабу на Банковій, 11, підписали угоду про припинення вогню, і невдовзі генерали з частиною військ залишили Київ.
Перехід влади до Центральної Ради
| Дата (ст. ст.) | Подія |
|---|---|
| 28 жовтня | функції Крайового комітету перебрав Генеральний секретаріат |
| 29 жовтня | сесія Ради утворила узгоджувальну комісію; та поклала владу в місті на Центральну Раду разом з Міською думою та радами |
| 1 листопада | звернення Центральної Ради про перехід до неї влади в Україні |
| 3 листопада | спільне засідання з виконкомами київських рад визнало Раду крайовою владою |
| 7 листопада | III Універсал проголосив Українську Народну Республіку |
Дні, коли в Києві стріляли, відбувалася VII сесія Центральної Ради. Підсумком жовтневих подій стало те, що УНР постала як автономна частина демократичної Російської республіки зі столицею в Києві.
Запитання
Чому це повстання по-різному описують у довідниках?
Старіші довідники описували події як збройне повстання робітників і солдатів і датували його 29–31 жовтня, тобто днями відкритих боїв. Насправді в Києві воювали більшовики й війська штабу округу, а скористалася результатом Центральна Рада: вона перебрала владу в місті, а згодом проголосила УНР.
Хто очолював більшовиків і штаб округу?
Київських більшовиків очолював Георгій (Юрій) П’ятаков, у ревкомі діяли також Ян Гамарник і Володимир Затонський. Військами округу командував генерал Михайло Квецінський. За даними джерел, більшовики мали близько 6 тисяч бійців, прихильники Ради — 8 тисяч, війська округу — близько 10 тисяч.
Чи є Жовтневе повстання тим самим, що й Січневе повстання в Києві?
Ні. Це окремі події. У жовтні 1917 року більшовики воювали з військами штабу округу, а владу здобула Центральна Рада. Січневе повстання 1918 року, з центром на заводі «Арсенал», більшовики підняли вже проти самої Центральної Ради, і воно мало інший перебіг і наслідки.
Див. також
- Бій під Крутами Станція Крути лежить за 130 км на північний схід від Києва і за 18 км на схід від Ніжина.
- Заливчий Андрій Іванович Лідер студентського руху в Харкові; 1916 року засланий до Тургайської області (нині Казахстан).
- Розділ «Українська національно-демократична революція (1917-1920 рр.)» Усі статті підрозділу «Українська національно-демократична революція (1917-1920 рр.)».
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЙВАЗОВСЬКИЙ Айвазовський Іван Костянтинович (вірм. Ованнес Айвазян; 17 (29) липня 1817, Феодосія — 19 квітня (2 травня) 1900, Феодосія) — живописець-мариніст вірменського походження, академік Петербурзької академії мистецтв, автор близько 6 тисяч творів і засновник картинної галереї у Феодосії.
- АНДРІЄВСЬКИЙ Андрієвський Іван Самійлович (1759, Чернігівщина — 17 (29) жовтня 1809, Москва) — лікар і ветеринар, доктор медицини, професор кафедри ветеринарії Московського університету, автор одних із перших підручників з ветеринарної медицини в Російській імперії.
- «АРХІВНА СПРАВА» «Архівна справа» — український історико-архівознавчий журнал, друкований орган Центрального архівного управління УСРР, що виходив у Харкові в 1926–1931 роках і був присвячений теорії, методиці та практиці архівної справи.
- АВСТРО НІМЕЦЬКІ ВІДНОСИНИ З УКРАЇНОЮ 1918 Австро-німецькі відносини з Україною 1918 року — союзні, а згодом окупаційні відносини Української Народної Республіки й Української Держави з Німецькою імперією та Австро-Угорщиною від підписання Берестейського миру (9 лютого 1918) до виведення їхніх військ наприкінці 1918 року.