Аббадо Клаудіо

Коротко

• Син скрипаля Мікеланджело Аббадо; навчався в Міланській консерваторії та у Ганса Сваровського у Віденській академії музики.
• Переміг на конкурсі диригентів імені Кусевицького (1958) і здобув премію імені Митропулоса (1963).
• 1989 року берлінські філармоніки обрали його наступником Герберта фон Караяна; цю посаду він обіймав до 2002 року.
• Заснував Молодіжний оркестр Європейського Союзу, Молодіжний оркестр імені Густава Малера, фестиваль «Wien Modern»; 2013 року став довічним сенатором Італії.

Під час нацистської окупації Мілана мати Клаудіо Аббадо потрапила до в’язниці за те, що переховувала єврейську дитину. Сам одинадцятирічний хлопець, за відомою історією, написав на стіні «Viva Bartók» і змусив гестапо шукати «змовника». Антифашистські переконання він проніс через усе життя, як і любов до музики XX століття.

Родина й навчання

Аббадо народився 26 червня 1933 року в Мілані в родині скрипаля Мікеланджело Аббадо, професора консерваторії імені Джузеппе Верді. Батько був і першим учителем гри на фортепіано, мати теж добре грала. Підлітком Клаудіо бував на репетиціях Артуро Тосканіні й Вільгельма Фуртвенглера, а диригентом вирішив стати, почувши «Ноктюрни» Дебюссі під орудою Антоніо Гварнієрі.

1955 року він закінчив Міланську консерваторію як піаніст. Наступного року на пораду Зубіна Мети вчився диригування в Ганса Сваровського у Віденській академії музики, а також у Сієні, в Академії Кіджана.

Початок кар’єри

Рік	Подія
1958	дебют у Трієсті; перемога на конкурсі імені Кусевицького в Тенглвуді
1960	дебют у «Ла Скалі»
1963	премія імені Митропулоса, асистент Леонарда Бернстайна в Нью-Йоркській філармонії
1965	виступ на фестивалі RIAS у Берліні, британський дебют з оркестром «Галле»
1966	запрошення Караяна на Зальцбурзький фестиваль

Великі посади

1969 року Аббадо став головним диригентом «Ла Скали», 1972-го — її музичним керівником. Він подовжив оперний сезон, влаштовував дешеві вистави для робітників і студентів, ставив сучасні опери Луїджі Даллап’яколи й Луїджі Ноно. Українська й англомовна довідкова література датують його керівництво театром трохи по-різному, але зв’язок із «Ла Скалою» тривав до 1986 року.

Далі були Лондонський симфонічний оркестр (головний диригент 1979–1987), посада генерального музичного директора Відня й Віденської державної опери (1986–1991). 1988 року він заснував фестиваль «Wien Modern», а 1989-го берлінські філармоніки обрали його наступником Герберта фон Караяна.

Берлін і останні роки

У Берліні Аббадо помітно розширив місце сучасної музики в репертуарі. 1994 року очолив Зальцбурзький великодній фестиваль. 2000 року в нього діагностували рак шлунка; після лікування він повернувся до диригування, хоча 2002 року залишив Берлінську філармонію, як і оголосив заздалегідь.

У 2000-х роках разом із Міхаелем Гефлігером відродив Люцернський фестивальний оркестр, з 2004 року керував Orchestra Mozart у Болоньї, працював з венесуельським оркестром імені Симона Болівара. 30 серпня 2013 року президент Джорджо Наполітано призначив його довічним сенатором Італії. Аббадо помер у Болоньї 20 січня 2014 року.

Запитання

Якими оркестрами керував Клаудіо Аббадо?

Він очолював оркестр і трупу «Ла Скали» (до 1986), Лондонський симфонічний оркестр (1979–1987), Віденську державну оперу (1986–1991) і Берлінський філармонічний оркестр (1989–2002). Був також головним запрошеним диригентом Чиказького симфонічного оркестру, а з 2004 року до смерті — художнім керівником Orchestra Mozart у Болоньї.

Які молодіжні оркестри заснував Аббадо?

1978 року — Молодіжний оркестр Європейського Співтовариства (нині Молодіжний оркестр ЄС), а в 1980-х — Молодіжний оркестр імені Густава Малера; рік заснування останнього джерела подають по-різному: 1986 або 1988. Музиканти цих колективів згодом утворили Камерний оркестр Європи та Камерний оркестр Малера.

Чим Аббадо відрізнявся як диригент?

Сучасники відзначали спокійний, стриманий жест і звичку диригувати напам’ять. На відміну від Караяна, у Берліні він значно розширив місце сучасної музики в програмах, а у Відні підтримував Дьордя Лігеті, П’єра Булеза й Луїджі Ноно.

Див. також

• Академізм Перші академії виникли в Італії, зокрема в Болоньї наприкінці XVI століття; взірцем для Європи стала французька Королівська академія живопису й скульптури (1648).
• Крушельницька Соломія Амвросіївна 1893 року з відзнакою закінчила Львівську консерваторію й того ж року дебютувала в опері; удосконалювалася в Мілані.
• Розділ «Музика» Композитори, диригенти, оперні співаки, інструменти й музичні терміни.

Джерела

1. Клаудіо Аббадо — Вікіпедія (українська)
2. Claudio Abbado — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.