АЛЬТ
Альт
Альт (від італ. alto — високий) — багатозначний музичний термін: низький жіночий або дитячий співочий голос і відповідна хорова партія, струнний смичковий інструмент скрипкової родини, мідний духовий альтгорн, а також назва середніх за регістром різновидів деяких інструментів.
Коротко
- Назва «високий» — історична: колись так звали голос, вищий за тенор, що вів мелодію.
- Альт-інструмент трохи більший за скрипку й настроєний на квінту нижче: c, g, d¹, a¹.
- Ноти для інструмента пишуть переважно в альтовому ключі, у високому регістрі — у скрипковому.
- Альтгорн — мідний духовий інструмент родини саксгорнів у строї мі-бемоль.
Італійське alto означає «високий», а проте в сучасному хорі альтами називають найнижчі жіночі голоси. Цей парадокс — слід давньої історії слова, яке за кілька століть розгалузилося на кілька значень: голос, хорову партію, смичковий інструмент і мідний духовий.
Альт — голос і хорова партія
У ранньому багатоголоссі альтом називали голос, вищий за тенор, що вів мелодію. Згодом так стали називати низький голос жінок і хлопчиків, який лежить між тенором і сопрано. Найхарактерніший його діапазон — від соль малої до ля першої октави, верхній регістр сягає фа другої.
У хорі та вокальному ансамблі альтова партія звучить вище від тенорової. Її виконують низькі жіночі голоси — меццо-сопрано та контральто, а в дитячих хорах — діти з нижчими голосами. Контральто відрізняється особливо густим, повним звучанням.
Альт — смичковий інструмент
Альт (італ. viola) — струнний смичковий інструмент скрипкової родини, що походить від віоли й з’явився у XV–XVI століттях. Зовні він майже не відрізняється від скрипки, але більший: довжина корпусу — 390–460 мм. Чотири струни настроюють квінтами: до малої, соль малої, ре першої та ля першої октави — на квінту нижче від скрипки й на октаву вище від віолончелі.
Ноти для альта пишуть в альтовому ключі, де нота до першої октави стоїть на середній лінії нотного стану; у високому регістрі переходять на скрипковий ключ. У симфонічному оркестрі партію альтів записують між партіями других скрипок і віолончелей. Альт — неодмінний учасник струнного тріо, квартету й квінтету.
Серед великих композиторів альт у камерних ансамблях охоче брали Бах, Моцарт і Бетховен. Пауль Гіндеміт сам був альтистом і написав для інструмента багато музики, зокрема концерт «Der Schwanendreher». Символом сольних можливостей альта стала симфонія «Гарольд в Італії» Гектора Берліоза.
Альтгорн та інші «альти»
Альтгорн — мідний духовий інструмент родини саксгорнів у строї мі-бемоль із трьома вентилями. Він походить від тенорового саксгорна, одного з інструментів, які Адольф Сакс сконструював у Парижі в 1840-х роках. У британських духових оркестрах його звуть тенор-горном і доручають внутрішні гармонічні голоси.
Нарешті, словом «альт» позначають середній за регістром різновид у родинах інструментів: домра-альт, кларнет-альт, тромбон-альт та інші.
Альт в Україні
На українських теренах альт поширився наприкінці XIX століття, переважно в струнних квартетах і камерних ансамблях. Спершу його викладали в класі скрипки як суміжний інструмент, згодом виділили в окремий оркестровий клас. Для альта писали Федір Якименко, Борис Лятошинський (дві п’єси для альта й фортепіано), Мирослав Скорик та інші композитори.
Запитання
Чому низький голос називають «альтом», тобто «високим»?
Спершу альтом звали чоловічий голос, вищий за тенор, який у багатоголоссі виконував основну мелодію, нерідко фальцетом. Згодом назву перенесли на низький голос жінок і хлопчиків, що звучить між тенором і сопрано.
Чим альт відрізняється від скрипки?
Альт трохи більший, звучить на квінту нижче й має струну до малої октави замість мі другої. Тембр у нього густіший і темніший. В оркестрі альти грають середні голоси між другими скрипками й віолончелями, а їхня партія записується в альтовому ключі.
Які відомі твори написано для альта?
Серед найвідоміших — Концертна симфонія для скрипки й альта Моцарта, симфонія з солюючим альтом «Гарольд в Італії» Берліоза, концерти Карла Стаміца, Телемана, Бартока, Гіндеміта й Волтона. Українські композитори Борис Лятошинський, Мирослав Скорик та інші також писали для альта.
Див. також
- Контрафагот Трубка вдвічі довша за фаготну й кілька разів згорнута; загальна довжина каналу — близько шести метрів.
- Крушельницька Соломія Амвросіївна 1893 року з відзнакою закінчила Львівську консерваторію й того ж року дебютувала в опері; удосконалювалася в Мілані.
- Розділ «Музичні інструменти» Усі статті підрозділу «Музичні інструменти».
Джерела
- Альт (музичний інструмент) — Вікіпедія (українська)
- Альт (голос) — Вікіпедія (українська)
- Viola — Wikipedia (англійська)
- Tenor horn — Wikipedia (англійська)
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АББАДО Аббадо Клаудіо (італ. Claudio Abbado; 26 червня 1933, Мілан — 20 січня 2014, Болонья) — італійський диригент, музичний керівник міланського театру «Ла Скала», Віденської державної опери, головний диригент Лондонського симфонічного оркестру й Берлінського філармонічного оркестру.
- АЛЕКСАНДРОВ Александров Олександр Васильович (справжнє прізвище Коптєлов; 13 квітня 1883, село Плахіно Рязанської губернії — 8 липня 1946, Берлін) — російський радянський композитор, хоровий диригент і педагог, засновник ансамблю пісні й танцю Радянської армії, автор музики гімну СРСР.
- АЛЕКСАНДРОВСЬКА Александровська Лариса Помпеївна (біл. Ларыса Пампееўна Александроўская; 2 (15) лютого 1904, Мінськ — 23 травня 1980, Мінськ) — білоруська оперна співачка (сопрано), режисерка й громадська діячка, народна артистка СРСР (1940).
- ФЕМЕЛІДІ Фемеліді Володимир Олександрович (29 липня 1905, Одеса — 30 жовтня 1931, Одеса) — український композитор і диригент грецького походження, автор однієї з перших українських радянських опер «Розлом» і одного з перших українських балетів «Карманьйола».