Мовознавство

Азербайджанська мова (azərbaycan dili) — тюркська мова огузької підгрупи, рідна для азербайджанців Азербайджанської Республіки та іранського Азербайджану; державна мова Азербайджану.

Каталонська, або каталанська, мова (кат. català) — романська мова індоєвропейської родини, поширена на сході Піренейського півострова, на Балеарських островах, в Андоррі, на півдні Франції та в сардинському місті Альгеро.

Комі-зирянська мова (комі коми кыв), або мова комі, — мова народу комі-зирян, що належить до пермської групи фіно-угорських мов уральської мовної сім’ї; одна з державних мов Республіки Комі в Росії.

Латинська мова, латина (лат. lingua Latina) — мова італьської гілки індоєвропейської родини, мова Стародавнього Риму, яка стала основою романських мов і впродовж двох тисячоліть залишалася мовою церкви, науки, права й освіти в Європі.

Молодописемні мови — термін радянського й пострадянського мовознавства для мов, які отримали власну писемність порівняно недавно, здебільшого після 1917 року (за ширшим визначенням — у XIX — на початку XX століття), і мають коротку писемну традицію.

Лінгвістична палеонтологія — напрям порівняльно-історичного мовознавства й допоміжна історична дисципліна, що за даними мови, передусім за реконструйованою лексикою прамов, відновлює матеріальну й духовну культуру, природне середовище та місце проживання народів у дописемну добу.

Посилання — вказівка в тексті на інший твір чи документ, звідки взято цитату, факт або думку, з відомостями, достатніми, щоб знайти джерело: автором, назвою, місцем і роком видання, сторінкою.

Сербохорватська (сербськохорватська) мова — південнослов’янська мова, якою говорять серби, хорвати, боснійці й чорногорці; нині має чотири літературні стандарти — сербський, хорватський, боснійський і чорногорський.

Український алфавіт, або абетка, — усталена послідовність літер, якими користується сучасна українська писемність; складається з 33 літер на основі кирилиці й передає 38 фонем української мови.