ПОСИЛАННЯ
Посилання
Посилання — вказівка в тексті на інший твір чи документ, звідки взято цитату, факт або думку, з відомостями, достатніми, щоб знайти джерело: автором, назвою, місцем і роком видання, сторінкою.
Коротко
- Бібліографічне посилання дає змогу перевірити цитату й відокремлює чужі думки від власних.
- За розташуванням буває внутрішньотекстовим, підрядковим і позатекстовим.
- В Україні правила складання визначає стандарт ДСТУ 8302:2015.
- У цифровому тексті посиланням називають і гіперпосилання — активний перехід на інший документ.
Цитата без посилання — це лише чиїсь слова, які неможливо перевірити. Посилання перетворює їх на свідчення: читач бачить, хто це сказав, у якій праці й на якій сторінці, і за потреби може знайти першоджерело. Тому посилання — обов’язкова частина наукових, довідкових і публіцистичних текстів.
Що містить
Бібліографічне посилання — сукупність відомостей про цитований, розглядуваний або згадуваний документ, потрібних для його впізнання й пошуку. Зазвичай це прізвище автора, назва, місце й рік видання, а при цитуванні — точна сторінка. Для електронних джерел додають адресу й дату звернення.
Види за розташуванням
- Внутрішньотекстові — подаються безпосередньо в тексті, найчастіше в квадратних чи круглих дужках: [5, с. 37].
- Підрядкові — розміщуються внизу сторінки під горизонтальною рискою й нумеруються в порядку появи.
- Позатекстові — зібрані наприкінці розділу чи книжки як примітки або коментарі.
Якщо поспіль цитують ту саму працю, назву не повторюють, а пишуть «Там само». Коли автор не мав доступу до оригіналу й узяв цитату з іншої книжки, посилання починають словами «Цит. за».
Стандарти і стилі
В Україні загальні правила складання посилань визначає ДСТУ 8302:2015 «Бібліографічне посилання». Він узгоджений з міжнародним стандартом ISO 690. Наукові журнали часто вимагають і поширених міжнародних стилів — APA, MLA, Чиказького чи Ванкуверського, які відрізняються порядком елементів і розділовими знаками.
Гіперпосилання
З поширенням інтернету слово «посилання» набуло ще одного значення — гіперпосилання, тобто активного фрагмента тексту, що веде на іншу сторінку чи файл. Гіперпосилання не скасовує бібліографічного: адреса може змінитися, а назва й автор праці лишаються.
Запитання
Чим посилання відрізняється від списку літератури?
Посилання прив’язане до конкретного місця тексту: цитати, цифри, думки. Список літератури наприкінці праці перелічує всі використані джерела разом. У науковій роботі зазвичай є обидва, і номер у квадратних дужках у тексті відсилає до позиції в списку.
Що означають «Там само» і «Цит. за»?
«Там само» (лат. ibid.) пишуть, коли кілька посилань поспіль ведуть до того самого джерела. «Цит. за» вказує, що автор узяв цитату не з оригіналу, а з іншої праці, де її наведено.
Див. також
- Розділ «Засоби масової інформації та друкарство» Преса, видавнича справа, способи друку й поліграфічні техніки.
- Розділ «Мовознавство» Мови світу, лінгвістичні терміни та мовознавці.
Джерела
- Бібліографічне посилання — Вікіпедія (українська)
- ДСТУ 8302:2015. Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання.
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АҐЕНТСТВО ПРЕСИ Агентство преси (інформаційне агентство, телеграфне агентство) — організація, яка збирає, обробляє й на договірних засадах постачає новини газетам, журналам, телебаченню, радіо, інтернет-виданням та іншим передплатникам.
- АЗЕРБАЙДЖАНСЬКА МОВА Азербайджанська мова (azərbaycan dili) — тюркська мова огузької підгрупи, рідна для азербайджанців Азербайджанської Республіки та іранського Азербайджану; державна мова Азербайджану.
- «ДНІПРО» «Дніпро» — київське державне видавництво художньої літератури, що веде історію від Всеукраїнського видавництва 1919 року, з 1964 року має сучасну назву й у другій половині XX століття було одним із найбільших видавців української та перекладної прози й поезії.
- «ГРОМАДСЬКИЙ ДРУГ» «Громадський друг» — український літературний і громадсько-політичний журнал соціалістичного спрямування, який 1878 року видавали у Львові Михайло Павлик та Іван Франко.