ЛАНДШТЕЙНЕР
Ландштейнер Карл
Ландштейнер (Ландштайнер) Карл (нім. Karl Landsteiner; 14 червня 1868, Баден або Відень — 26 червня 1943, Нью-Йорк) — австрійський і американський лікар, імунолог і патолог, який відкрив групи крові людини; лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини (1930).
Коротко
- 1900–1901 року описав групи крові A, B і 0, що зробило переливання крові безпечним.
- 1908–1909 років разом з Ервіном Поппером довів інфекційну природу поліомієліту й виділив його збудника.
- Разом з Олександром Вінером відкрив резус-фактор (1937 або 1940 — за різними джерелами).
- У його день народження, 14 червня, з 2005 року відзначають Всесвітній день донора крові.
1900 року асистент Віденського інституту патології взяв кров у себе й п’ятьох колег, розділив її на сироватку й еритроцити і змішав зразки навхрест. В одних пробірках клітини злипалися в грудочки, в інших — ні. З цього простого досліду виросла вся сучасна наука про переливання крові, а його автор, Карл Ландштейнер, через тридцять років отримав Нобелівську премію.
Освіта і віденські роки
Ландштейнер народився 14 червня 1868 року в родині віденського журналіста Леопольда Ландштейнера, редактора газети Die Presse. Місце народження джерела називають по-різному: Баден поблизу Відня або сам Відень. Батько помер, коли хлопцеві було шість років.
1891 року Ландштейнер захистив докторську дисертацію з медицини у Віденському університеті, потім два роки вивчав хімію у Вюрцбурзі в Еміля Фішера, у Мюнхені та Цюриху. Повернувшись до Відня, працював у Гігієнічному інституті, а з 1897 до 1908 року — асистентом у патолого-анатомічному інституті університету, де провів близько 3600 розтинів. З 1908 по 1920 рік був прозектором лікарні Вільгельміненшпіталь, з 1911 року — професором патологічної анатомії.
Групи крові
Досліди 1900–1901 років показали, що сироватка одних людей склеює (аглютинує) еритроцити інших. На цій основі Ландштейнер виділив три групи крові: A, B і 0. Переливання між людьми однієї групи не руйнувало клітин, між різними групами — руйнувало. Четверту групу, AB, 1902 року описали його учні.
| Рік | Відкриття | Співавтори |
|---|---|---|
| 1900–1901 | групи крові A, B, 0 | — |
| 1908–1909 | вірусна природа поліомієліту | Ервін Поппер, Константин Левадіті |
| 1927 | групи крові M, N, P | Філіп Левін |
| 1937 або 1940 | резус-фактор | Олександр Вінер |
Дату відкриття резус-фактора джерела подають по-різному: англомовні називають 1937 рік, українська Вікіпедія й давніші довідники — 1940-й.
Поліомієліт
Разом з Ервіном Поппером Ландштейнер довів, що поліомієліт — інфекційна хвороба, і виділив її збудника — вірус. Українська Вікіпедія датує відкриття 1908 роком, англомовна — 1909-м. Ця робота стала основою для подальшої боротьби з хворобою.
Нідерланди й Нью-Йорк
Після Першої світової війни у збіднілій Австрії Ландштейнер не бачив можливостей для науки й переїхав до Гааги, де працював прозектором у невеликій лікарні. 1923 року на запрошення Саймона Флекснера він перебрався до Рокфеллерівського інституту медичних досліджень у Нью-Йорку, де займався імунітетом і алергією.
Нобелівську премію з фізіології або медицини Ландштейнер отримав 1930 року. Посмертно, 1946 року, йому присудили премію Ласкера. Помер учений 26 червня 1943 року в Нью-Йорку.
Запитання
Хто відкрив четверту групу крові?
Сам Ландштейнер 1900–1901 року описав три групи: A, B і 0 (спершу він позначав її літерою C). Четверту, AB, 1902 року виявили його учні А. Штурлі та А. Декастелло.
Чому Ландштейнера називають батьком трансфузіології?
До його відкриття переливання крові часто закінчувалося смертю пацієнта, бо еритроцити несумісного донора злипалися й руйнувалися. Ландштейнер показав, що між людьми однієї групи цього не стається. Уже 1907 року в нью-йоркській лікарні «Маунт-Синай» Рубен Оттенберг провів перше успішне переливання з урахуванням груп.
Див. також
- Білки Генетичний код визначає 20 стандартних амінокислот; у деяких організмів до них додаються селеноцистеїн і піролізин.
- Бідл Джордж Велс Син фермера з Небраски; починав з генетики кукурудзи в Корнельському університеті.
- Кюрі П’єр 1880 року разом з братом Жаком відкрив п’єзоелектричний ефект, а згодом і зворотний.
- Розділ «Нобелівська премія з медицини та фізіології» Усі статті підрозділу «Нобелівська премія з медицини та фізіології».
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБОРТ Аборт (лат. abortus — викидень) — переривання вагітності до того строку, коли плід може вижити поза організмом матері; буває мимовільним (викидень) і штучним, тобто викликаним медикаментами чи хірургічним втручанням.
- АҐРЕСИВНІСТЬ Агресивність (від лат. aggressio — напад; у старому правописі аґресивність) — у психології риса особистості, що виявляється в схильності до ворожих дій проти інших людей, тварин чи предметів, а також емоційний стан, у якому людина готова завдати фізичної чи моральної шкоди.
- АНЕУПЛОЇДІЯ Анеуплоїдія, або гетероплоїдія, — зміна кількості хромосом у клітині на одну чи кілька окремих хромосом, через яку їхнє число стає некратним гаплоїдному (одинарному) набору.
- АНФІНСЕН Анфінсен Крістіан Бемер (англ. Christian Boehmer Anfinsen; 26 березня 1916, Монессен, штат Пенсільванія — 14 травня 1995) — американський біохімік, який показав, що просторову будову білка визначає послідовність його амінокислот; лауреат Нобелівської премії з хімії 1972 року.