БІЛКИ
Білки
Білки (протеїни) — високомолекулярні органічні сполуки, побудовані з одного або кількох довгих ланцюгів амінокислотних залишків, сполучених пептидними зв'язками; основа будови й життєдіяльності всіх живих організмів.
Коротко
- Генетичний код визначає 20 стандартних амінокислот; у деяких організмів до них додаються селеноцистеїн і піролізин.
- Порядок амінокислот задає ген, а від нього залежить тривимірна форма й робота білка.
- Розрізняють прості білки й складні, що містять небілкову (простетичну) групу: глікопротеїни, ліпопротеїни, нуклеопротеїни тощо.
- Функції — каталітична (ферменти), структурна, захисна (антитіла), транспортна, сигнальна, рухова, запасна.
У 1950-х роках американська компанія Armour, що виробляла сосиски, очистила цілий кілограм рибонуклеази — ферменту з бичачої підшлункової залози. Для біохіміків це був подарунок: виділити чистий білок у великій кількості тоді було майже неможливо, і саме цей фермент на роки став улюбленим об’єктом досліджень. Історія вивчення білків загалом — це історія боротьби зі складністю цих молекул.
Як відкривали білки
Як окремий клас речовин білки виокремили у XVIII столітті французький хімік Антуан де Фуркруа та його сучасники: вони помітили, що такі речовини згортаються при нагріванні або під дією кислот. Тоді вивчали яєчний альбумін, фібрин крові, пшеничний глютен.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1836 | Герріт Мульдер запропонував першу модель хімічної будови білків |
| 1838 | Якоб Берцеліус запропонував термін «протеїн» |
| 1894 | Альбрехт Коссель: амінокислоти — головні структурні елементи білків |
| початок XX ст. | Еміль Фішер довів, що амінокислоти сполучені пептидними зв’язками |
| 1926 | Джеймс Самнер показав, що фермент уреаза — білок |
| 1949 | Фред Сенгер визначив амінокислотну послідовність інсуліну |
| 1960-ті | перші атомні структури білків методом рентгеноструктурного аналізу |
Будова
Білок — це лінійний полімер. Його ланки — амінокислоти, які з’єднуються пептидними зв’язками в поліпептидний ланцюг. Після синтезу ланцюг згортається у тривимірну структуру, яку називають нативним станом. Багато білків згортаються самі, іншим допомагають спеціальні білки — молекулярні шаперони.
Розрізняють чотири рівні організації:
- Первинна структура — послідовність амінокислот у ланцюзі, закодована в гені.
- Вторинна — локальні регулярні ділянки (спіралі, складчасті шари), що утримуються водневими зв’язками.
- Третинна — просторове укладання всього ланцюга.
- Четвертинна — об’єднання кількох поліпептидних ланцюгів в один стабільний комплекс.
Класифікація
За формою молекул білки бувають фібрилярні (волокнисті, переважно нерозчинні у воді, виконують структурні й рухові функції) і глобулярні (згорнуті в кулясту глобулу, зазвичай розчинні, працюють як ферменти, гормони, антитіла).
За складом розрізняють прості білки, що містять лише амінокислоти, і складні, до яких входить небілкова частина — простетична група. Наприклад, гемоглобін містить гем, глікопротеїни — вуглеводи, ліпопротеїни — ліпіди, нуклеопротеїни — нуклеїнові кислоти.
Функції
- каталітична — більшість ферментів є білками;
- структурна — білки цитоскелета, колаген, кератин;
- рухова — актин і міозин у м’язах;
- транспортна — гемоглобін переносить кисень;
- захисна — антитіла;
- сигнальна й регуляторна — гормони, рецептори;
- живильна (запасна) — казеїни молока, овальбумін яєчного білка; утім, майже всі білки зрештою служать джерелом амінокислот.
Білки в клітині постійно оновлюються. У клітинах ссавців вони живуть у середньому одну-дві доби, хоча деякі — лише хвилини, а інші — роками.
Запитання
Чим білок відрізняється від пептиду?
Обидва складаються з амінокислот, з'єднаних пептидними зв'язками. Короткі ланцюги, що мають менше 20–30 амінокислотних залишків, зазвичай називають пептидами або олігопептидами, довші — поліпептидами. Білок містить щонайменше один довгий поліпептидний ланцюг, згорнутий у певну просторову структуру.
Що відбувається з білком під час варіння яйця?
Білок денатурує: під дією високої температури руйнуються слабкі зв'язки, що тримають його тривимірну форму, і молекули злипаються між собою. Первинна структура, тобто ланцюг амінокислот, при цьому зберігається, але повернути білок у нативний стан уже неможливо. Саме здатність згортатися при нагріванні чи під дією кислот хіміки XVIII століття вважали головною ознакою білків.
Навіщо людині білки в їжі?
Організм розщеплює харчові білки до амінокислот і будує з них власні. Частину амінокислот людина синтезувати не може — їх називають незамінними, і вони мають надходити з їжею. Перетравлення починається в шлунку й завершується в тонкому кишківнику.
Див. також
- Біохімія Вивчає будову й функції біомолекул — білків, нуклеїнових кислот, вуглеводів, ліпідів — і перетворення речовин у клітині.
- Глутамінова кислота Людський організм синтезує її сам, тож вона належить до замінних амінокислот.
- Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) Мономер ДНК — нуклеотид: дезоксирибоза, залишок фосфорної кислоти й одна з чотирьох основ — аденін, гуанін, цитозин або тимін.
- Альдолази Каталізують реакцію в обидва боки: розпад цукру в гліколізі й синтез у глюконеогенезі та циклі Кальвіна.
- Бідл Джордж Велс Син фермера з Небраски; починав з генетики кукурудзи в Корнельському університеті.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АМІДАЗИ Амідази (амідогідролази, дезамідази) — ферменти класу гідролаз, які за участі води розщеплюють зв’язок між атомами вуглецю й азоту в амідах, звільняючи аміак або амін і карбонову кислоту.
- АМІЛАЗИ Амілази (від лат. amylum — крохмаль) — ферменти класу гідролаз, які розщеплюють крохмаль, глікоген і споріднені полісахариди, розриваючи α-1,4-глікозидні зв'язки між залишками глюкози.
- АМІЛОПЕКТИН Амілопектин — розгалужений полісахарид із залишків α-D-глюкози, головна за масою складова крохмалю рослин.
- АМІЛОЗА Амілоза (від грец. ἄμυλον — крохмаль) — полісахарид, побудований із залишків α-D-глюкози, з’єднаних α(1→4)-глікозидними зв’язками; разом з амілопектином становить крохмаль.