БІОХІМІЯ

Біохімія

Біохімія (біологічна хімія) — наука про хімічний склад живих організмів і хімічні процеси, що відбуваються в них і забезпечують їхню життєдіяльність.

Розділ: Біохімія Оновлено 18 жовтня 2026 р. ≈ 2 хв читання

Коротко

Вивчає будову й функції біомолекул — білків, нуклеїнових кислот, вуглеводів, ліпідів — і перетворення речовин у клітині.
Як окрема наука сформувалася в XIX столітті; сам термін «біохімія» поширився на початку XX століття.
За об’єктами розрізняють біохімію людини й тварин, рослин і мікроорганізмів, а також медичну, технічну, еволюційну.
Перший підручник з біохімії в Російській імперії видав 1847 року Олексій Ходнєв, тоді ад’юнкт, а з 1848-го професор Харківського університету.

1828 року німецький хімік Фрідріх Велер отримав сечовину з неорганічної речовини. До того вважалося, що «органічні» сполуки здатна створювати лише жива природа. Цей дослід часто називають символічним початком біохімії: хімія живого підкоряється тим самим законам, що й хімія в колбі.

Предмет

Біохімія вивчає, з чого складаються організми і як ці речовини перетворюються. Більшість важливих біомолекул — полімери, ланцюги з подібних ланок:

білки складаються з амінокислот і працюють як ферменти, будівельний матеріал, переносники, гормони;
нуклеїнові кислоти (ДНК і РНК) зберігають і передають спадкову інформацію;
вуглеводи дають енергію й утворюють опорні структури, як-от целюлоза;
ліпіди формують клітинні мембрани й слугують запасом енергії.

Окремий великий напрям — обмін речовин (метаболізм): як клітина розщеплює поживні речовини, запасає енергію та синтезує потрібні сполуки, і як ці процеси регулюють гормони.

Розділи

За об’єктом розрізняють біохімію людини й тварин, рослин і мікроорганізмів. За завданнями виділяють статичну біохімію (склад організмів), динамічну (перетворення речовин) і функціональну (зв’язок хімічних процесів із роботою органів). Прикладні галузі — медична, клінічна, ветеринарна, технічна біохімія; остання обслуговує харчову промисловість і виробництво ліків.

Як сформувалася наука

У першій половині XIX століття хіміки, зокрема Велер і француз Ансельм Паєн, показали, що процеси в живих тканинах можна описати хімічно. Паєн 1833 року виділив перший фермент — діастазу. Наприкінці століття Едуард Бухнер довів, що бродіння відбувається й у безклітинному дріжджовому соку. У XX столітті з’ясовано будову білків, ключові шляхи обміну речовин, а 1953 року — подвійну спіраль ДНК.

Біохімія в Україні

Початок викладанню поклав Харківський університет: 1847 року ад’юнкт університету Олексій Ходнєв (з наступного року професор) видав «Курс фізіологічної хімії», перший підручник цього профілю в Російській імперії. Уродженець Харкова Олександр Данилевський, з 1886 року професор медичної хімії Харківського університету, досліджував ферменти й будову білків.

1925 року в Харкові постав Український біохімічний інститут, який очолив Олександр Палладін. У грудні 1931 року його перевели до Києва й включили до Академії наук; нині це Інститут біохімії імені О. В. Палладіна НАН України.

Навколо інституту склалася наукова школа, що досліджувала біохімію нервової системи, м’язів, білків і вітамінів. З 1926 року виходить заснований Палладіним «Український біохімічний журнал». У ніч на 2 липня 2026 року під час російської повітряної атаки на Київ у будівлі інституту спалахнула пожежа, що пошкодила лабораторії та обладнання.

Запитання

Чим біохімія відрізняється від молекулярної біології?

Межа умовна. Біохімія охоплює всі хімічні перетворення в організмі, зокрема обмін речовин і роботу ферментів. Молекулярна біологія зосереджується на зберіганні й реалізації генетичної інформації — ДНК, РНК і синтезі білків. Багато лабораторій працюють на стику обох.

Що показує біохімічний аналіз крові?

Це прикладна частина медичної біохімії: вміст глюкози, білків, ліпідів, ферментів, продуктів обміну й мінеральних речовин. За відхиленнями лікар оцінює роботу печінки, нирок, підшлункової залози та інших органів.

Див. також

Глутамінова кислота Людський організм синтезує її сам, тож вона належить до замінних амінокислот.
Альдолази Каталізують реакцію в обидва боки: розпад цукру в гліколізі й синтез у глюконеогенезі та циклі Кальвіна.
Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) Мономер ДНК — нуклеотид: дезоксирибоза, залишок фосфорної кислоти й одна з чотирьох основ — аденін, гуанін, цитозин або тимін.
Розділ «Біохімія» Білки, вуглеводи, ліпіди, нуклеїнові кислоти й інші речовини живої клітини.

Джерела

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику