АМІЛОПЕКТИН
Амілопектин
Амілопектин — розгалужений полісахарид із залишків α-D-глюкози, головна за масою складова крохмалю рослин.
Коротко
- Глюкозні залишки з’єднані α-1,4-зв’язками в ланцюги, а в місцях розгалужень — α-1,6-зв’язками.
- Становить зазвичай 70–80 % маси крохмалю; у клейкому рисі та «восковій» кукурудзі — майже 100 %.
- З йодом дає червоно-фіолетове забарвлення.
- У холодній воді майже не розчиняється, у гарячій утворює клейстер.
Із двох речовин, з яких складається крохмаль, амілопектин переважає: на нього припадає зазвичай 70–80 % маси. Рослини запасають у ньому глюкозу в амілопластах, а для людини це найпоширеніший вуглевод раціону — з рису, пшениці, кукурудзи, картоплі й маніоки.
Будова
Амілопектин, як і амілоза, складається із залишків α-D-глюкози. Основні ланцюги з’єднані α-1,4-глікозидними зв’язками, а від них відходять бічні гілки через α-1,6-зв’язки. Таких «вузлових» зв’язків лише 4–5 %, тому окремий ланцюжок між розгалуженнями налічує близько 20–25 глюкозних залишків.
У молекулі розрізняють типи ланцюгів:
- A-ланцюги — не несуть бічних гілок;
- B-ланцюги — несуть інші ланцюги й продовжують розгалуження;
- C-ланцюг — єдиний, що має редукуючий кінець.
Вважається, що розгалуження розподілені нерівномірно, групами. Сучасна кластерна модель будови запропонована 1972 року; пізніше з’явилися й інші, зокрема модель «будівельних блоків і хребта» 2012 року.
Розмір молекули
Молекула амілопектину містить від 2 тисяч до 200 тисяч глюкозних залишків, а амілоза — лише від 200 до 1000. Молекулярну масу джерела наводять по-різному: класичні довідники — до мільйона, сучасні оцінки — понад 10⁸. Як би там не було, це одна з найбільших молекул живої природи.
Властивості
У холодній воді амілопектин майже не розчиняється, а при нагріванні утворює колоїдний розчин — крохмальний клейстер. З йодом дає червоно-фіолетове забарвлення. Розчини амілопектинового крохмалю менше схильні до ретроградації — часткової рекристалізації під час охолодження та зберігання, через яку черствіє хліб.
Де його найбільше
| Сировина | Частка амілопектину в крохмалі |
|---|---|
| Картопля, кукурудза, рис (звичайні) | 76–81 % |
| Клейкий рис, «воскова» кукурудза, воскова картопля | майже 100 % |
| Довгозерний рис, високоамілозна кукурудза | менше від середнього |
Виведено й пшеницю із заблокованим синтезом амілози, крохмаль якої складається лише з амілопектину.
Застосування
У харчовій промисловості крохмаль із високим вмістом амілопектину служить загусником і стабілізатором. У текстильному виробництві ним шліхтують пряжу, щоб захистити волокна від стирання під час ткання. Біомедичні дослідження використовують амілопектин як біосумісний матеріал, що легко розкладається в організмі.
Назву «амілопектин», як і «амілоза», запровадили французькі дослідники 1906 року.
Запитання
Чим амілопектин відрізняється від амілози?
Амілоза — переважно лінійний ланцюг із сотень глюкозних залишків, майже без розгалужень. Амілопектин сильно розгалужений і містить тисячі або й сотні тисяч залишків. Через численні кінці ланцюгів ферменти розщеплюють його швидше, а амілоза перетравлюється повільніше.
Чому рис буває клейким?
У клейких сортах рису крохмаль майже повністю складається з амілопектину. У довгозерному рисі частка амілопектину нижча, а амілози — вища.
Див. також
- Глюкоза Рослини утворюють глюкозу під час фотосинтезу з вуглекислого газу й води, а запасають у вигляді крохмалю; тварини — у вигляді глікогену.
- Біохімія Вивчає будову й функції біомолекул — білків, нуклеїнових кислот, вуглеводів, ліпідів — і перетворення речовин у клітині.
- Борошно Найпоширеніші види — пшеничне й житнє; мелють також кукурудзяне, ячмінне, вівсяне, гречане, рисове, горохове борошно.
- Кукурудза Окультурена в Мезоамериці з дикого злаку теосинте; до Європи потрапила після подорожей Колумба.
- Розділ «Біохімія» Білки, вуглеводи, ліпіди, нуклеїнові кислоти й інші речовини живої клітини.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЛЬДОЛАЗИ Альдолази — ферменти класу ліаз, які оборотно розщеплюють молекулу вуглеводу за альдольним зв’язком; найвідоміша з них, фруктозобісфосфат-альдолаза (КФ 4.1.2.13), ділить фруктозо-1,6-бісфосфат на дві тріози в гліколізі.
- АМІДАЗИ Амідази (амідогідролази, дезамідази) — ферменти класу гідролаз, які за участі води розщеплюють зв’язок між атомами вуглецю й азоту в амідах, звільняючи аміак або амін і карбонову кислоту.
- АМІЛАЗИ Амілази (від лат. amylum — крохмаль) — ферменти класу гідролаз, які розщеплюють крохмаль, глікоген і споріднені полісахариди, розриваючи α-1,4-глікозидні зв'язки між залишками глюкози.
- АМІЛОЗА Амілоза (від грец. ἄμυλον — крохмаль) — полісахарид, побудований із залишків α-D-глюкози, з’єднаних α(1→4)-глікозидними зв’язками; разом з амілопектином становить крохмаль.