Крижанівський Богдан Володимирович

Коротко

• Учився у Львові та Відні; у 1916–1918 роках диригував оркестрами Українських січових стрільців.
• 1920 року став одним з організаторів театру імені Івана Франка у Вінниці, з 1926 року — в Києві.
• Працював у харківських театрах, зокрема в «Березолі», у 1929 році став головним диригентом музичної комедії.
• З 1945 року — у Чернівцях, де й помер; автор оперет і музики до численних вистав.

Музика більшості вистав, які бачили глядачі українських драматичних театрів 1920–1940-х років, звучала з оркестрової ями, а не з фонограми. Біля пульта в багатьох із них стояв Богдан Крижанівський — диригент, який пройшов шлях від стрілецького оркестру до столичних сцен і закінчив життя на Буковині.

Львів, Відень і стрілецькі оркестри

Богдан Крижанівський народився 24 серпня 1894 року у Львові в родині адвоката. З дитинства грав на скрипці, віолончелі й фортепіано, перших уроків навчився від матері. 1916 року закінчив Вищий музичний інститут імені Миколи Лисенка за класом фортепіано й поїхав до Відня студіювати теорію музики та композицію. Навчання перервала раптова смерть батька.

Того ж 1916 року він вступив до Українських січових стрільців і грав у першій січовій оркестрі, яку зорганізував Михайло Гайворонський. Навесні 1918 року вже як диригент очолив другу січову оркестру. Разом з Левом Ґецом і Василем Бобинським уклав рукописну «Антольогію стрілецької творчости», прикрашену заставками й ілюстраціями.

Театр імені Франка і «Березіль»

1920 року в лавах Червоної Української Галицької армії Крижанівський опинився на Наддніпрянщині. Того ж року у Вінниці він став одним з організаторів Українського драматичного театру імені Івана Франка й до 1926 року був його диригентом. Разом із театром переїхав до Києва.

Далі були харківські сцени. Крижанівський завідував музичною частиною й диригував у «Березолі» Леся Курбаса, а 1929 року став одним із засновників і головним диригентом Першої державної української музичної комедії. Там ішли «Орфей у пеклі», «Гейша», «Шоколадний вояка». У 1931–1932 роках він був головним диригентом оперного театру в Ташкенті, потім знову працював у Харкові.

Чернівці

1945 року Крижанівський переїхав до Чернівців і працював у музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської. Повоєнні роки були для нього важкими: на війні загинув єдиний син Ігор, а самого композитора звинувачували в «націоналізмі». Попри хворобу на туберкульоз, він керував мистецькими колективами, викладав і очолював музичне училище. Помер 20 квітня 1955 року, похований на Центральному кладовищі Чернівців.

Твори

Крижанівський писав переважно для театру:

• оперети й музичні комедії, зокрема «Із-за гори кам’яної»;
• музику до вистав «Загибель ескадри» та «Богдан Хмельницький» Олександра Корнійчука, «Олекса Довбуш», «Назар Стодоля», «Лук’ян Кобилиця»;
• обробки стрілецьких пісень і маршів, романси, сюїту для фортепіано з оркестром.

Запитання

Чи родич Богдан Крижанівський геологові Леонідові Крижанівському?

Джерела про такий зв’язок не повідомляють. Леонід Крижанівський — київський мінералог, старший за Богдана на два десятиліття. Рідним братом диригента був актор Степан Крижанівський.

За що цькували Крижанівського в 1940-х?

Після музики до вистави «Данило Галицький» за поемою Миколи Бажана (1942) і через окремі стрілецькі пісні композитора звинувачували в націоналізмі й «петлюрівщині». Біографи згадують анонімні доноси й відчуження колишніх друзів.

Див. також

• Крижанівський Леонід Андрійович Майже сорок років працював у Київському університеті: від хранителя мінералогічного кабінету до професора кафедри мінералогії.
• «Березіль» Постав 31 березня 1922 року як Мистецьке об’єднання «Березіль»; назва — давнє українське ім’я березня.
• Розділ «Диригенти» Усі статті підрозділу «Диригенти».

Джерела

1. Крижанівський Богдан Володимирович — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q12114741
3. Крижанівський Богдан Володимирович // Українська музична енциклопедія. — Т. 2. — Київ: ІМФЕ НАНУ, 2008. — С. 601–602.
4. Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах. — Чернівці: Букрек, 2005. — С. 141–142.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.