КОРОЛЮК
Королюк Володимир Семенович
Королюк Володимир Семенович (19 серпня 1925, Київ — 4 квітня 2020, Київ) — український математик, фахівець з теорії ймовірностей і математичної статистики, академік НАН України (1976), співавтор адресної мови програмування.
Коротко
- Учень Бориса Гнєденка й Андрія Колмогорова; кандидатська дисертація 1954 року — про критерії згоди Колмогорова і Смирнова.
- З 1960 року очолював відділ теорії ймовірностей та математичної статистики Інституту математики, у 1966–1988 роках був заступником директора інституту.
- Разом із Катериною Ющенко створив адресну мову програмування, у якій уперше чітко розрізнялися адреса й її вміст.
- Заклав в Україні дослідження напівмарковських процесів і теорію фазового укрупнення стохастичних систем.
Свої перші два курси університету Володимир Королюк закінчив заочно, ще перебуваючи на військовій службі, при Харківському університеті. 1947 року він вступив до Київського університету одразу на третій курс механіко-математичного факультету. Так почався шлях одного з провідних українських ймовірнісників другої половини XX століття.
Освіта й наставники
Королюк народився 19 серпня 1925 року в Києві. Після університету (1950) рік викладав в Артемівському вчительському інституті (нині Бахмут), потім вступив до аспірантури Інституту математики АН УРСР. Під керівництвом Бориса Гнєденка він почав вивчати непараметричні критерії Колмогорова — Смирнова. Частину аспірантури провів у Московському університеті, де його роботою керував Андрій Колмогоров.
1954 року захистив кандидатську дисертацію про критерії згоди Колмогорова й Смирнова, 1964-го — докторську. 1967 року став членом-кореспондентом, 1976-го — академіком НАН України.
Інститут математики
Майже все наукове життя Королюка пов’язане з Інститутом математики:
| Роки | Посада |
|---|---|
| з 1960 | завідувач відділу теорії ймовірностей та математичної статистики |
| 1966–1988 | заступник директора інституту |
| згодом | головний науковий співробітник, радник при дирекції |
Водночас з 1954 року він читав спецкурси в Київському університеті, а у 1965–1995 роках був професором кафедри теорії ймовірностей і математичної статистики.
Програмування
Під впливом Олексія Ляпунова й Гнєденка Королюк захопився кібернетикою. Разом із Катериною Ющенко створив адресну мову програмування. Розрізнення адреси та її вмісту, закладене в цю мову, у сучасних термінах означає роботу з посиланнями. Учений написав разом із Гнєденком і Ющенко підручник «Елементи програмування», який перевидавали різними мовами. 1978 року Державною премією відзначили створення «Енциклопедії кібернетики», в якому він брав участь.
Теорія ймовірностей
Головні наукові результати Королюка:
- асимптотичний аналіз граничних задач для випадкових блукань і метод потенціалу для неперервних процесів;
- теорія фазового укрупнення та усереднення стохастичних систем на основі напівмарковських процесів (з А. Ф. Турбіним);
- теорія випадкових перманентів і U-статистик (з Ю. В. Боровських) та поняття «стохастичних поліномів Кравчука»;
- асимптотичний аналіз випадкових еволюцій (з 1980-х років, зокрема з А. В. Свіщуком).
Багато років він співпрацював з Технологічним університетом Комп’єня у Франції. Помер 4 квітня 2020 року в Києві, похований на Звіринецькому кладовищі.
Запитання
Що таке адресна мова програмування?
Алгоритмічна мова, яку розробили в Києві Катерина Ющенко й Володимир Королюк. Її центральна ідея — явно розрізняти адресу комірки пам’яті та вміст за цією адресою, тобто працювати з посиланнями. Мова також використовувала формули й оператор присвоювання, що згодом стали стандартом для мов програмування.
Які напрями започаткував Королюк у теорії ймовірностей?
Він одним із перших в Україні оцінив значення напівмарковських процесів, а з дослідженнями з учнями започаткував теорію асимптотичного фазового укрупнення та усереднення випадкових процесів. Разом з Ю. В. Боровських розвинув теорію випадкових перманентів і U-статистик, а в 1980-х роках почав асимптотичний аналіз випадкових еволюцій.
Див. також
- Глушков Віктор Михайлович У 1957 році очолив Обчислювальний центр АН УРСР, на базі якого 1962-го створив Інститут кібернетики; нині інститут носить його ім’я.
- Електронна обчислювальна машина (ЕОМ) За способом подання інформації ЕОМ бувають цифрові, аналогові та гібридні.
- Лемніската Рівняння в прямокутних координатах: (x² + y²)² = 2a²(x² − y²), де фокуси лежать у точках (±a; 0).
- Розділ «Науковці України» Усі статті підрозділу «Науковці України».
Джерела
- Королюк Володимир Семенович — Вікіпедія (українська)
- Гнєденко Б. В., Королюк В. С., Ющенко К. Л. Елементи програмування.
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЙВАЗОВСЬКИЙ Айвазовський Іван Костянтинович (вірм. Ованнес Айвазян; 17 (29) липня 1817, Феодосія — 19 квітня (2 травня) 1900, Феодосія) — живописець-мариніст вірменського походження, академік Петербурзької академії мистецтв, автор близько 6 тисяч творів і засновник картинної галереї у Феодосії.
- АЛҐЕБРА Алгебра (від арабського аль-джабр — «відновлення») — розділ математики, що вивчає операції над числами та іншими об’єктами, рівняння, многочлени й алгебраїчні структури — групи, кільця, поля, векторні простори.
- АЛГОРИТМІВ ТЕОРІЯ Теорія алгоритмів — розділ математики на межі з математичною логікою, що вивчає загальні властивості алгоритмів: що взагалі можна обчислити, які задачі не мають алгоритмічного розв’язку і скільки ресурсів потребує обчислення.
- АЛГОРИТМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ Алгоритмізація процесів — побудова точного, однозначного, зазвичай математичного опису процесу (його математичної моделі) та алгоритмів, за якими цим процесом можна контролювати й керувати за допомогою обчислювальної техніки.