Коричневі ґрунти

Коротко

• Формуються в кліматі з теплою вологою зимою та сухим спекотним літом, переважно в горах і передгір’ях.
• Гумус проникає глибоко, до 100 см і більше; вміст гумусу у верхньому шарі — близько 4–7 %, реакція нейтральна.
• Коричневе забарвлення дають плівки оксидів заліза, що зневоднюються в посушливу пору.
• Як самостійний тип ґрунтів виділені в першій половині XX століття; в Україні займають близько 48,5 тис. га.

Виноградники й сади на схилах Південного берега Криму ростуть на ґрунтах, яких більше ніде в Україні немає. Це коричневі ґрунти — частина широкого поясу середземноморських ґрунтів, що тягнеться від Іспанії до Середньої Азії. У Криму він займає вузьку смугу Південного берега під захистом гірського пасма.

Умови утворення

Коричневі ґрунти виникають там, де зима волога й тепла, без тривалого промерзання, а літо сухе й спекотне. Рослинність — розріджені дубові й дубово-грабові ліси з пухнастого дуба, ялівцю, грабинника, зарості чагарників і трав’янистий покрив. Ґрунтові води лежать глибоко, а опадів не вистачає, щоб промити весь профіль: так званий непромивний водний режим. Ґрунтотворними породами слугують лесоподібні суглинки, продукти вивітрювання вапняків, сланців, конгломератів.

Як формується профіль

Характерні риси цих ґрунтів дають чотири процеси:

1. Оглинення. У вологі й теплі сезони первинні мінерали активно вивітрюються з утворенням глинистих мінералів; середня частина профілю стає щільнішою й важчою.
2. Накопичення гумусу. Опад листя й трав розкладається в нейтральному або слабколужному середовищі, багатому на кальцій, і гумус закріплюється в ґрунті.
3. Міграція карбонатів. Узимку карбонати вимиваються вглиб, на 30–50 см і нижче, а влітку з висхідними токами вологи частково повертаються.
4. Рубефікація. Оксиди заліза в посушливу пору зневоднюються й обгортають ґрунтові частинки плівками, що й забарвлюють ґрунт у коричневий колір.

Будова і підтипи

Під тонкою підстилкою лежить сіро-коричневий грудкувато-зернистий гумусовий горизонт, нижче — коричневий оглинений перехідний, ще нижче — коричнево-бурий щільний, що поступово переходить у материнську породу. За поведінкою карбонатів розрізняють підтипи:

Підтип	Де «закипають» від кислоти
типові	у перехідному горизонті
вилугувані	лише в материнській породі
карбонатні	по всьому профілю

На сланцях і конгломератах формуються безкарбонатні коричневі ґрунти, які не закипають зовсім.

Поширення і використання

Коричневі ґрунти поширені в Південній Європі й Північній Африці, Передній Азії, Закавказзі, горах Середньої Азії, на півночі Індостану, у Китаї, на заході США й півночі Мексики, у Чилі, Аргентині, на півдні Австралії. Загальна площа у світі оцінюється в кілька сотень мільйонів гектарів.

Це родючі ґрунти, придатні для винограду, ефіроолійних культур, садів і субтропічних рослин. Обмеження — літня посуха й крутизна схилів, тому потрібні зрошення, терасування і захист від ерозії. Уперше ці ґрунти описав на Кавказі ґрунтознавець Сергій Захаров (1924), а як окремий тип їх обґрунтував Іннокентій Герасимов.

Запитання

Чим коричневі ґрунти відрізняються від бурих лісових?

Бурі лісові ґрунти (англ. brown earths) утворюються у вологому помірному кліматі під широколистими лісами, промиваються дощами й мають слабокислу реакцію. Коричневі ж ґрунти — ґрунти сухих субтропіків: влітку вони пересихають, карбонати підтягуються вгору, реакція нейтральна. У Карпатах і Кримських горах переважають бурі лісові ґрунти, а коричневі займають лише південний макросхил Криму.

Чи потрібен коричневим ґрунтам полив?

Так. Родючість у них висока, але літо сухе, і рослинам бракує вологи. Сади й виноградники на таких ґрунтах зазвичай зрошують, а на схилах будують тераси, щоб зменшити змив. Корисне також глибоке розпушування, яке руйнує щільний оглинений шар.

Див. також

• Латеритні ґрунти Червоний або жовтий колір дають оксиди заліза, а в профілі переважають каолініт, гідроксиди алюмінію й кварц.
• Лучні ґрунти Мають потужний темний гумусовий горизонт і ознаки оглеєння в нижній частині профілю.
• Кочкін Михайло Андрійович Досліджував генезис і агрономічні властивості ґрунтів Криму, боротьбу з водною ерозією, раціональне використання земель.
• Крим (Автономна Республіка Крим) Півострів омивають Чорне й Азовське моря; з материком його з’єднують Перекопський перешийок і Арабатська стрілка.
• Розділ «Ґрунтознавство» Типи ґрунтів, їхня будова, родючість, ерозія та охорона.

Джерела

1. Коричневі ґрунти — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q16702654
3. Назаренко І. І., Польчина С. М., Нікорич В. А. Ґрунтознавство: підручник. — Чернівці: Книги — XXI, 2004. — Гл. 15.2.1.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.