ДОВЕДЕННЯ
Доведення
Доведення — логічна процедура обґрунтування істинності твердження (тези) за допомогою інших тверджень, істинність яких уже встановлено (аргументів), і правил виведення, що пов’язують аргументи з тезою.
Коротко
- Складається з трьох елементів: тези, аргументів і демонстрації — логічного зв’язку між ними.
- Буває прямим, коли теза випливає з аргументів, і непрямим, коли тезу обґрунтовують через спростування антитези.
- Окремі правила діють для тези, аргументів і демонстрації; їх порушення дає типові помилки: підміну тези, хибну підставу, коло в доведенні.
- У математиці доведення спирається на аксіоматичний метод, започаткований Евклідом.
Сказати «я впевнений» ще не означає довести. Логіка вимагає, щоб істинність твердження випливала з інших, уже встановлених істин за чіткими правилами. Цю процедуру і називають доведенням — вона однаково потрібна в математиці, суді, науковій суперечці й повсякденній дискусії.
Будова
Кожне доведення має три складники:
- теза — твердження, істинність якого треба обґрунтувати;
- аргументи — положення, на які спирається обґрунтування: аксіоми, факти, наукові закони, визначення;
- демонстрація — логічний зв’язок між аргументами й тезою, тобто схема міркування: дедукція, індукція, аналогія.
Якщо демонстрація дедуктивна або спирається на повну чи математичну індукцію, висновок достовірний. Неповна індукція й аналогія дають лише ймовірний висновок.
Види доведення
Пряме доведення виводить тезу безпосередньо з аргументів. Непряме обґрунтовує тезу через спростування протилежного твердження — антитези — і спирається на закон виключеного третього. Його форми:
- апагогічне («від супротивного») — з антитези виводять наслідки, що суперечать фактам, отже, вона хибна;
- розділове — перебирають усі можливі варіанти й відкидають усі, крім тези, як слідчий, що по черзі виключає підозрюваних.
Правила й помилки
| Елемент | Правило | Типова помилка |
|---|---|---|
| Теза | чітко сформульована й незмінна до кінця | підміна тези |
| Теза | не містить суперечності | суперечлива теза |
| Аргументи | істинні й перевірені | основна хиба, випередження підстави |
| Аргументи | обґрунтовані окремо від тези | коло в доведенні |
| Аргументи | достатні для тези | «не випливає» |
| Демонстрація | відповідає правилам виведення | почетверіння термінів |
Помилки бувають ненавмисними (паралогізми) і свідомими, щоб ввести співрозмовника в оману (софізми). До різновидів «не випливає» належать апеляція до авторитету, до жалю, до сили, до натовпу.
Доведення в математиці
Ідея доведення, ймовірно, виникла в геометрії. Перші відомі доведення теорем приписують Фалесові й Гіппократові Хіоському, а Евклід близько 300 року до н. е. побудував «Начала» на аксіоматичному методі: з невизначених понять і аксіом теореми виводять дедуктивно. Сучасна математична логіка розглядає й формальні доведення — послідовності формул, де кожна випливає з попередніх.
Запитання
Що таке доведення від супротивного?
Це різновид непрямого, апагогічного доведення. Припускають, що істинне протилежне тезі твердження (антитеза), і виводять з нього наслідки. Якщо вони суперечать відомим фактам чи вже доведеним істинам, антитеза хибна, а отже, за законом виключеного третього, теза істинна.
Що означає «коло в доведенні»?
Помилку, за якої тезу виводять з аргументів, а самі аргументи обґрунтовують за допомогою цієї ж тези. Латиною її називають circulus vitiosus. Така аргументація нічого не доводить, бо по суті повторює вихідне твердження.
Чим доведення відрізняється від спростування?
Доведення обґрунтовує істинність тези, спростування — показує хибність чи необґрунтованість якогось твердження або самого доведення. Спростувати можна тезу, аргументи або демонстрацію, тобто показати, що теза з аргументів не випливає.
Див. також
- Виключеного третього закон Формула в логіці висловлювань: A ∨ ¬A («A або не A»).
- Арістотель Двадцять років навчався в Академії Платона, але відкинув його вчення про ідеї.
- Класифікація В основі лежить логічна операція поділу поняття: ділене поняття — рід, члени поділу — його види.
- Алгебра Назва походить від трактату багдадського вченого аль-Хорезмі (IX століття) про розв’язування рівнянь «відновленням і протиставленням».
- Розділ «Філософія» Філософські школи й поняття, логіка, етика та естетика, філософи.
Джерела
- Доведення і спростування: правила та помилки — Освіта.ua
- Доведення (математика) — Вікіпедія (українська)
- Mathematical proof — Wikipedia (англійська)
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБСОЛЮТНЕ і ВІДНОСНЕ Абсолютне і відносне — парні філософські категорії: абсолютне (від лат. absolutus — безумовний, необмежений) означає те, що визначене самим собою й ні від чого не залежить, відносне — те, що існує й визначається лише через інше, у зв’язку з іншим.
- АБСТРАКТНЕ і КОНКРЕТНЕ Абстрактне і конкретне (від лат. abstraho — відтягую, відокремлюю; concretus — згущений, зрощений, цілісний) — парні філософські категорії, що розрізняють цілісні одиничні об’єкти й ознаки, думкою відокремлені від своїх носіїв.
- АБСТРАКЦІЯ Абстракція (лат. abstractio — відведення, відокремлення) — мислене відокремлення суттєвих, загальних властивостей і відношень предмета від несуттєвих, а також результат такого відокремлення — поняття, модель, категорія; один із головних прийомів мислення й наукового пізнання.
- АДВАЙТА ВЕДАНТА Адвайта-веданта (санскр. advaita — «недвоїстість») — моністична школа індійської філософії веданти, яка вчить, що індивідуальне «я» (атман) тотожне з єдиною абсолютною реальністю (брахманом), а множинний світ явищ не є остаточно реальним.