Деркач Віталій Павлович

Коротко

• Учень Віктора Глушкова; понад тридцять років працював в Інституті кібернетики, був заступником директора з наукової роботи.
• На початку 1960-х років одним із перших узявся за практичне використання електролюмінесценції для індикаторів і екранів ЕОМ.
• Під його керівництвом 1967 року створено спеціалізовану цифрову машину «Київ-67» для виробництва напівпровідникових приладів.
• Автор 332 наукових праць і винаходів, понад 40 авторських свідоцтв, підготував 30 кандидатів і докторів наук.

Щоб обчислювальна машина могла показати людині результат, потрібні були надійні індикатори й екрани. Віталій Деркач шукав їх в електролюмінесценції — світінні речовин під дією електричного поля. Цей напрям, а згодом і електронна літографія, визначили його місце в «школі Глушкова».

Війна і навчання

Віталій Деркач народився 13 квітня 1923 року в селі Минівка на Полтавщині. Учасник Другої світової війни: воював під Сталінградом, на Західному та 1-му Білоруському фронтах, був тричі поранений. Після війни ще два роки служив у Німеччині, потім вступив до Одеського електротехнічного інституту зв’язку.

Працював на керівних посадах у комсомолі, дописував до газети «Молодь України». 1955 року заочно закінчив радіофізичний факультет Київського політехнічного інституту, де вчився у Віктора Глушкова. Рік був інженером київського конструкторського бюро, у 1957–1960 роках навчався в аспірантурі.

Інститут кібернетики

З 1956 року Деркач працював в Інституті кібернетики АН УРСР (нині імені В. М. Глушкова НАН України): понад тридцять років завідував науковим відділом, був заступником директора з наукової роботи.

Електролюмінесцентні екрани

На початку 1960-х років він одним із перших почав прикладні дослідження люмінесценції. Його відділ розробив знакові індикатори, мнемосхеми, плоскі багатофункціональні панелі, матричні й мозаїчні екрани та табло колективного користування. Їх застосовували в машинах і системах:

• ЕОМ «Дніпро»;
• АСУ «Львів»;
• «Оптима», «Асор», «Синтаксис»;
• «Київ-67» і «Київ-70».

Підсумки цих робіт Деркач виклав у монографії, написаній разом із В. М. Корсунським.

Мікроелектроніка

Учений досліджував, як електронний промінь взаємодіє з однорідними й багатошаровими мішенями під час виготовлення інтегральних схем. 1967 року під його керівництвом створили спеціалізовану машину «Київ-67», яку джерела називають першою вітчизняною машиною такого класу для виробництва напівпровідникових приладів. Разом із НДІ «Пульсар» відділ розробив систему електронної літографії на базі машини «Київ-70», що забезпечувала дуже високу для свого часу точність позиціювання променя.

Учні і доробок

Деркач — автор 332 наукових праць і винаходів, понад 40 авторських свідоцтв. Підготував 30 кандидатів і докторів наук; серед учнів — Михайло Васюхін, Галина Кияшко, Анатолій Мержвинський.

Поза наукою він писав вірші: склав віршований роман про Глушкова та його колектив «Зірки не тьмяніють», «Словник російських рим», малював олією.

Запитання

Для чого була потрібна машина «Київ-67»?

Це спеціалізована цифрова машина для виробництва напівпровідникових приладів; за параметрами вона була рекордною для свого часу. Її впровадили на багатьох підприємствах Міністерства електронної промисловості СРСР.

За що Деркач отримав Державну премію СРСР?

1977 року разом з Віктором Глушковим і Юлією Капітоновою — за роботи з теорії дискретних перетворень і методів автоматизації проєктування ЕОМ.

Див. також

• Глушков Віктор Михайлович У 1957 році очолив Обчислювальний центр АН УРСР, на базі якого 1962-го створив Інститут кібернетики; нині інститут носить його ім’я.
• Електронна обчислювальна машина (ЕОМ) За способом подання інформації ЕОМ бувають цифрові, аналогові та гібридні.
• Електронно-променева технологія Джерело пучка — електронна гармата потужністю від часток кіловата до сотень кіловатів, з енергією електронів 10–200 кеВ.
• Розділ «Кібернетика» Керування, зв’язок і обробка інформації в техніці та живих системах.

Джерела

1. Деркач Віталій Павлович — Вікіпедія (українська)
2. Палагін О. В. Деркач Віталій Павлович // Енциклопедія Сучасної України.
3. Wikidata: Q12100529

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.