АФҐАНЦІ
Афганці (пуштуни)
Афганці, або пуштуни (самоназва — пахтун, пухтун), — іранський за мовою народ Південної та Центральної Азії, що живе переважно на півдні й сході Афганістану та на північному заході Пакистану; розмовляє мовою пушту.
Коротко
- Загальна чисельність за оцінкою 2021 року — 60–70 млн осіб; найбільша громада — у Пакистані (близько 43 млн).
- В Афганістані пуштуни становлять, за різними оцінками, від 37 до 47 % населення; перепису там не проводили з 1979 року.
- Переважна більшість — мусульмани-суніти; суспільне життя регулює звичаєвий кодекс пуштунвалі.
- Від 1923 року «афганцем» в Афганістані офіційно називають кожного громадянина країни, хоч би до якого етносу він належав.
Найбільша міська громада пуштунів живе не в Кабулі й не в Пешаварі, а в пакистанському портовому Карачі, далеко від гір, з якими зазвичай асоціюють цей народ. Ця деталь добре показує, наскільки широко розселений народ, який у старих довідниках називали просто афганцями.
Назви
Українською народ називають пуштунами, пахтунами або афганцями. Самоназва — пахтун (у східних діалектах — пухтун), у множині — пахтана. Назва «патани» має індійське походження й поширилася в британській англійській мові.
Етнонім «афган» перського походження відомий з VI століття: його фіксує індійський астроном Варахаміхіра, а згодом китайський буддійський паломник Сюаньцзан. Дехто з істориків пов’язує пуштунів із плем’ям пактіїв, яких згадує Геродот, але цей зв’язок лишається гіпотезою.
Чисельність і розселення
Точних даних немає, бо в Афганістані загального перепису не проводили з 1979 року. За оцінкою пакистанського економіста Шахіда Джаведа Буркі (2021), пуштунів у світі 60–70 млн.
| Країна | Чисельність (оцінка) |
|---|---|
| Пакистан | близько 43 млн (2024), 15,4 % населення |
| Афганістан | від 15 до 26 млн (37–47 % населення) |
| Індія | близько 3,2 млн нащадків пуштунів (2018), більшість не говорить пушту |
| ОАЕ | понад 330 тис. (2009) |
Пуштунські землі розділяє лінія Дюрана — кордон, який 1893 року погодили британський дипломат Мортімер Дюранд та афганський емір Абдур-Рахман-хан. Жоден афганський уряд після 1947 року не визнав її державним кордоном із Пакистаном.
Мова
Пушту належить до східноіранської гілки індоіранських мов. Вона має спільні риси із согдійською, хорезмійською й сакськими мовами, а також лексику, яку поділяє з осетинською. Частина афганських пуштунів вільно говорить також дарі (східноперською), а пуштуни Індії переважно перейшли на гінді й урду.
Суспільство і звичаї
Пуштуни зберігають племінний поділ. Найбільші племінні об’єднання в Афганістані — дуррані та гільзаї; у Пакистані відомі юсуфзаї, афридії, моманди. Традиційні заняття — землеробство й скотарство: осілі пуштуни жили в глинобитних будинках, кочові — у чорних шатрах.
Життя громади регулює пуштунвалі — кодекс честі. Він вимагає гостинності, захисту того, хто попросив притулку, відплати за кривду (у деяких випадках її замінює грошове відшкодування), захисту честі жінок родини. Суперечки вирішує джирга — збори старійшин.
Роль в історії Афганістану
Пуштунські племена стояли біля витоків афганської державності: на початку XVIII століття постала держава Хотакі (1709–1738), а 1747 року — Дурранійська імперія, названа за пуштунським племінним об’єднанням. Від неї веде свою історію сучасний Афганістан, а слово «Афганістан» буквально означає «країна афганців».
Запитання
Афганець і пуштун — це одне й те саме?
Історично так: персидське слово «афган» означало саме пуштунів. Але Конституція Афганістану 1923 року зробила «афганця» назвою всіх громадян країни — і пуштунів, і таджиків, хазарейців, узбеків. Тому в сучасній мові для етносу точніше вживати «пуштуни».
Що таке пуштунвалі?
Неписаний кодекс честі й поведінки пуштунів. Його основи — гостинність (мелмастія), надання притулку тому, хто просить захисту (нанаватай), справедливість і відплата (бадал), захист честі родини, а суперечки розв’язують на зборах старійшин — джирзі.
Див. також
- Аббас-Мірза Син Фатх-Алі-шаха; 1799 року проголошений спадкоємцем з титулом наїб ас-салтане (віцеправитель).
- Араби Загальна чисельність оцінюється приблизно в 350–420 млн осіб; оцінки різняться залежно від критеріїв.
- Кочівництво Розрізняють кочових мисливців-збирачів, кочових скотарів і кочових торгівців.
- Розділ «Нації» Усі статті підрозділу «Нації».
Джерела
- Пуштуни — Вікіпедія (українська)
- Pashtuns — Wikipedia (англійська)
- Pashtunwali — Wikipedia (англійська)
- Durand Line — Wikipedia (англійська)
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АХЕЙЦІ Ахейці (дав.-гр. Ἀχαιοί) — одне з чотирьох основних давньогрецьких племен поряд з іонійцями, дорійцями й еолійцями; у поемах Гомера — загальна назва греків, що воювали під Троєю, а в класичну добу — мешканці області Ахея на півночі Пелопоннесу.
- АНІМІЗМ Анімізм (від лат. anima — душа, animus — дух) — віра в існування душ і духів, у те, що люди, тварини, рослини, предмети й сили природи мають духовне начало; в антропології — одне з найдавніших понять для опису ранніх релігійних уявлень.
- АРХАНТРОПИ Архантропи (від грец. ἀρχαῖος — давній і ἄνθρωπος — людина) — збірна назва найдавніших представників роду Homo, передусім людини прямоходячої (Homo erectus) та близьких до неї форм, які прийшли на зміну людині умілій і передували палеоантропам.
- АРКТИЧНІ НАРОДИ Арктичні народи — умовна збірна назва корінних народів приполярної зони Північної півкулі: Аляски, Північної Канади, Гренландії, півночі Скандинавії, а також Північної Європи й Сибіру в межах Росії.