АФҐАНЦІ

Афганці (пуштуни)

Афганці, або пуштуни (самоназва — пахтун, пухтун), — іранський за мовою народ Південної та Центральної Азії, що живе переважно на півдні й сході Афганістану та на північному заході Пакистану; розмовляє мовою пушту.

Розділ: Нації Оновлено 19 жовтня 2026 р. ≈ 2 хв читання

Коротко

Загальна чисельність за оцінкою 2021 року — 60–70 млн осіб; найбільша громада — у Пакистані (близько 43 млн).
В Афганістані пуштуни становлять, за різними оцінками, від 37 до 47 % населення; перепису там не проводили з 1979 року.
Переважна більшість — мусульмани-суніти; суспільне життя регулює звичаєвий кодекс пуштунвалі.
Від 1923 року «афганцем» в Афганістані офіційно називають кожного громадянина країни, хоч би до якого етносу він належав.

Найбільша міська громада пуштунів живе не в Кабулі й не в Пешаварі, а в пакистанському портовому Карачі, далеко від гір, з якими зазвичай асоціюють цей народ. Ця деталь добре показує, наскільки широко розселений народ, який у старих довідниках називали просто афганцями.

Назви

Українською народ називають пуштунами, пахтунами або афганцями. Самоназва — пахтун (у східних діалектах — пухтун), у множині — пахтана. Назва «патани» має індійське походження й поширилася в британській англійській мові.

Етнонім «афган» перського походження відомий з VI століття: його фіксує індійський астроном Варахаміхіра, а згодом китайський буддійський паломник Сюаньцзан. Дехто з істориків пов’язує пуштунів із плем’ям пактіїв, яких згадує Геродот, але цей зв’язок лишається гіпотезою.

Чисельність і розселення

Точних даних немає, бо в Афганістані загального перепису не проводили з 1979 року. За оцінкою пакистанського економіста Шахіда Джаведа Буркі (2021), пуштунів у світі 60–70 млн.

Країна	Чисельність (оцінка)
Пакистан	близько 43 млн (2024), 15,4 % населення
Афганістан	від 15 до 26 млн (37–47 % населення)
Індія	близько 3,2 млн нащадків пуштунів (2018), більшість не говорить пушту
ОАЕ	понад 330 тис. (2009)

Пуштунські землі розділяє лінія Дюрана — кордон, який 1893 року погодили британський дипломат Мортімер Дюранд та афганський емір Абдур-Рахман-хан. Жоден афганський уряд після 1947 року не визнав її державним кордоном із Пакистаном.

Мова

Пушту належить до східноіранської гілки індоіранських мов. Вона має спільні риси із согдійською, хорезмійською й сакськими мовами, а також лексику, яку поділяє з осетинською. Частина афганських пуштунів вільно говорить також дарі (східноперською), а пуштуни Індії переважно перейшли на гінді й урду.

Суспільство і звичаї

Пуштуни зберігають племінний поділ. Найбільші племінні об’єднання в Афганістані — дуррані та гільзаї; у Пакистані відомі юсуфзаї, афридії, моманди. Традиційні заняття — землеробство й скотарство: осілі пуштуни жили в глинобитних будинках, кочові — у чорних шатрах.

Життя громади регулює пуштунвалі — кодекс честі. Він вимагає гостинності, захисту того, хто попросив притулку, відплати за кривду (у деяких випадках її замінює грошове відшкодування), захисту честі жінок родини. Суперечки вирішує джирга — збори старійшин.

Роль в історії Афганістану

Пуштунські племена стояли біля витоків афганської державності: на початку XVIII століття постала держава Хотакі (1709–1738), а 1747 року — Дурранійська імперія, названа за пуштунським племінним об’єднанням. Від неї веде свою історію сучасний Афганістан, а слово «Афганістан» буквально означає «країна афганців».

Запитання

Афганець і пуштун — це одне й те саме?

Історично так: персидське слово «афган» означало саме пуштунів. Але Конституція Афганістану 1923 року зробила «афганця» назвою всіх громадян країни — і пуштунів, і таджиків, хазарейців, узбеків. Тому в сучасній мові для етносу точніше вживати «пуштуни».

Що таке пуштунвалі?

Неписаний кодекс честі й поведінки пуштунів. Його основи — гостинність (мелмастія), надання притулку тому, хто просить захисту (нанаватай), справедливість і відплата (бадал), захист честі родини, а суперечки розв’язують на зборах старійшин — джирзі.

Див. також

Аббас-Мірза Син Фатх-Алі-шаха; 1799 року проголошений спадкоємцем з титулом наїб ас-салтане (віцеправитель).
Араби Загальна чисельність оцінюється приблизно в 350–420 млн осіб; оцінки різняться залежно від критеріїв.
Кочівництво Розрізняють кочових мисливців-збирачів, кочових скотарів і кочових торгівців.
Розділ «Нації» Усі статті підрозділу «Нації».

Джерела

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику