Анімізм

Коротко

• Як науковий термін анімізм запровадив англійський антрополог Едвард Тайлор у книзі «Первісна культура» (1871).
• Тайлор вважав анімізм найдавнішою формою релігії; сучасні дослідники від такої еволюційної схеми відмовилися.
• З анімістичними уявленнями пов’язують поховальні обряди, культ предків і віру в потойбічне життя.
• «Новий анімізм» розглядає його як особливий спосіб стосунків з навколишнім світом, а не як «помилку» первісного мислення.

Кілька десятків тисяч років тому (за різними радіовуглецевими датуваннями — від 24 до понад 30 тисяч років) на стоянці Сунгир двох хлопчиків поховали в одязі, рясно оздобленому намистинами, поклавши поруч списи з бивня мамонта. Такі поховання — одне з найвиразніших свідчень того, що люди вірили: зі смертю людина не зникає зовсім. Цей комплекс уявлень наука і називає анімізмом.

Поняття

В основі анімізму — віра в душу як безтілесного двійника, що може існувати окремо від тіла і за життя, і після смерті. Звідси уявлення про духів предків, про душі живих людей, про духів озер, гаїв, вітрів. Анімізм тісно переплітається з табу — заборонами на певні дії щодо істот чи предметів, наділених силою.

Анімістичні образи зазвичай поділяють на три групи:

• духи померлих предків, звідки культ предків;
• душі живих людей;
• уособлені сили природи.

Сліди в давнину

Найдавніші поховання належать неандертальцям, а у верхньому палеоліті їх стає значно більше. Померлих клали в ями на спині або в скорченій позі, інколи обкладали голову камінням, ставили поруч посуд, знаряддя, їжу. У похованні в печері Шанідар у горах Загрос (Ірак) за аналізом пилку дійшли висновку, що тіло поклали на ложе з квітів, хоча сучасні дослідники цю інтерпретацію ставлять під сумнів. У багатьох похованнях трапляється червона вохра, що кольором нагадує кров. Пояснення таких обрядів різні, але сама їх наявність свідчить про релігійні уявлення.

Теорія Тайлора

Едвард Тайлор у «Первісній культурі» (1871) визначив анімізм як «загальне вчення про душі та інших духовних істот». Для нього це була найраніша форма релігії, з якої поступово виростали складніші вірування. Згодом «старий» анімізм критикували: він виходив з того, що анімісти нібито не розрізняють осіб і речі, і, на думку критиків, зберігав колоніальний погляд на корінні народи.

Новий анімізм

У середині XX століття антрополог Ірвінг Галловелл вивчав релігію оджибве в Канаді. Для них «особою» могла бути не лише людина: існували особи-камені, особи-ведмеді, кожна зі своєю волею. З цих досліджень виросло поняття «нового анімізму», що описує світогляд, де людина вступає з іншими істотами у стосунки, засновані на взаємній повазі.

Запитання

Чим анімізм відрізняється від аніматизму?

Аніматизм, або доанімістичні вірування, — гіпотеза англійського антрополога Роберта Маретта про ще ранішу стадію: людина вірить не в окремих духів, а в безособову надприродну силу, розлиту у світі, яку вона радше відчуває, ніж усвідомлює. Анімізм же передбачає душі й духів як окремі сутності.

Звідки Тайлор узяв слово «анімізм»?

Спершу він хотів назвати явище спіритуалізмом, але це слово вже було зайняте модною тоді релігійною течією. Термін animismus він запозичив у німецького вченого Георга Ернста Шталя, який 1708 року назвав так біологічну теорію: душа — основа життя, а хвороби мають духовні причини.

Див. також

• Агоністики Уперше згадуються близько 317 року, діяли переважно в Нумідії та Мавретанії Сітифенській.
• Архантропи Сюди відносять пітекантропа, синантропа, атлантропа — нині їх зазвичай вважають різними популяціями Homo erectus.
• Розділ «Міфи» Міфологічні персонажі, сюжети й образи різних народів.
• Розділ «Релігія» Віровчення, церкви, обряди та релігійні поняття.

Джерела

1. Анімізм — Вікіпедія (українська)
2. Animism — Wikipedia (англійська)
3. Філософський енциклопедичний словник / гол. редкол. В. І. Шинкарук. — Київ : Абрис, 2002.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.