Агоністики

Коротко

• Уперше згадуються близько 317 року, діяли переважно в Нумідії та Мавретанії Сітифенській.
• Виступали проти бідності й рабства, вимагали скасування боргів і звільнення рабів.
• Близько 340 року підняли повстання проти кредиторів і рабовласників; 347 року чинили збройний опір імператорським посланцям.
• Вважали мучеництво найвищою чеснотою й часом свідомо шукали смерті.

Вони ходили дорогами Нумідії з дерев’яними палицями, бо Христос, за Євангелієм від Івана, наказав Петрові сховати меч. Палиці вони називали «ізраїльтянами», а свої набіги супроводжували вигуком «Laudate Deum!» — «Хваліть Бога!». Так у IV столітті римська Африка пізнала агоністиків, або циркумцеліонів.

Походження

Перші згадки про циркумцеліонів належать до близько 317 року. Вони діяли переважно в Нумідії та Мавретанії Сітифенській, на території сучасних Алжиру й Тунісу. Рух виріс із сільського середовища й був найрадикальнішим крилом донатистів — християн, що відкололися від Карфагенської церкви.

Агоністики проповідували аскетизм, мучеництво за віру й відмову від підневільної праці. Вони руйнували церковні будівлі супротивників і чинили опір імператорській владі.

Соціальна боротьба

Поряд із релігійними ідеями рух мав виразну соціальну програму:

• засуджував бідність і рабство;
• вимагав скасування боргів;
• закликав звільняти рабів.

За свідченням єпископа Оптата Мілевського, близько 340 року агоністики підняли повстання проти кредиторів і рабовласників; українська довідкова література пов’язує його з іменами Аксідо та Фазіра. 347 року вони збройно опиралися імператорським чиновникам, яких прислали до Африки придушити церковну опозицію. Загиблих учасників рух шанував як мучеників. Августин Гіппонський порівнював їх із сільським натовпом, що підбурює до насильства проти землевласників.

Культ мучеництва

Найвищою християнською чеснотою агоністики вважали мучеництво, а не стриманість, смирення чи милосердя, які проповідувала офіційна церква. Деякі з них навмисно нападали на легіонерів або озброєних подорожніх, щоб ті їх убили. Інші переривали судові засідання й образами провокували суддю наказати стратити їх негайно.

Кінець руху

Хронологію в джерелах подають по-різному: англомовна література обмежує діяльність циркумцеліонів переважно першою половиною й серединою IV століття, українська довідкова — IV–V століттями, з повстанням на початку V століття. За даними останньої, секта існувала й після завоювання африканських провінцій вандалами в V столітті.

Запитання

Що означає слово «циркумцеліони»?

Назву, ймовірно, дали їм противники: латинське circum cellas euntes означає «ті, що ходять довкола комор». Так натякали, що ці люди блукали між селянами й жили коштом тих, кого навертали до своїх поглядів. Самі вони воліли зватися агоністиками, тобто борцями за Христа.

Хто такі донатисти?

Учасники розколу в Карфагенській церкві, що почався 311 року й названий на честь єпископа Доната Великого. Донатисти вважали, що таїнства дійсні лише тоді, коли їх уділяє бездоганний священник, і відкидали тих, хто під час гонінь Діоклетіана видав владі священні книги. Агоністики були найрадикальнішим, переважно сільським крилом руху.

Див. також

• Автокефальна церква Автокефальні церкви вносять до диптиха — офіційного переліку, що визначає їхній порядок честі.
• Абатство Традиція бере початок від святого Бенедикта Нурсійського, який близько 529 року заснував монастир Монте-Кассіно.
• Адвентисти Рух започаткував баптистський проповідник Вільям Міллер, який обчислив дату Другого пришестя — спершу 1843, потім 22 жовтня 1844 року.
• Розділ «Релігія» Віровчення, церкви, обряди та релігійні поняття.

Джерела

1. Агоністики — Вікіпедія (українська)
2. Circumcellions — Wikipedia (англійська)
3. Donatism — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.