АХЕЙЦІ
Ахейці
Ахейці (дав.-гр. Ἀχαιοί) — одне з чотирьох основних давньогрецьких племен поряд з іонійцями, дорійцями й еолійцями; у поемах Гомера — загальна назва греків, що воювали під Троєю, а в класичну добу — мешканці області Ахея на півночі Пелопоннесу.
Коротко
- З початку II тисячоліття до н. е. жили у Фессалії, згодом поширилися на Пелопоннес; пов'язуються з мікенською цивілізацією.
- В «Іліаді» слово «ахейці» вжито 598 разів — як назву всього грецького війська.
- Хетські документи згадують західну державу Аххіява, яку багато дослідників ототожнюють з ахейським (мікенським) світом.
- Після дорійського переселення назва закріпилася за північнопелопоннеською Ахеєю; її міста утворили Ахейський союз (відновлений 281 року до н. е.).
Слово «ахейці» мало щонайменше три різні значення залежно від епохи. Для Гомера це всі греки під Троєю, для історика мікенської доби — одна з гілок грецького народу, для мешканця Еллади V століття до н. е. — просто жителі невеликої області Ахея на північному узбережжі Пелопоннесу.
Походження і розселення
Предки греків, імовірно, прийшли на Балкани з півночі — з Подунав’я або причорноморських степів. З початку II тисячоліття до н. е. вони жили в Пієрії та Фессалії; тут, за реконструкціями істориків, і виокремилися ахейці. Частина з них оселилася у Фтіотиді.
Звідти ахейці поширилися на Пелопоннес (крім гірської Аркадії) та острови Егейського моря. Павсаній пише, що населення Арголіди й Лаконіки стало називати себе ахейцями, і ця назва швидко витіснила інші.
Міф про Ахея
Грецька традиція виводила плем’я від героя Ахея — сина Ксута й онука Еллина, прабатька всіх еллінів.
Ахейці у Гомера та в сусідів
В «Іліаді» назва «ахейці» трапляється 598 разів, часто з епітетом «довговолосі». Серед ахейських героїв Троянської війни — Агамемнон, Менелай, Ахілл, Одіссей, Діомед, обидва Аякси.
Хетські документи, найдавніші з яких датують XIV століттям до н. е., згадують на заході державу Аххіява. В одному з листів хетський цар звертається до її володаря як до рівного. Багато науковців вважають Аххіяву мікенським світом або його частиною, а місто Вілуса — Троєю; столицею Аххіяви пропонували Мікени, Фіви чи Родос. Мовознавець Роберт Бекес, однак, сумнівався в мовному зв’язку назв.
Після дорійців
Коли на Пелопоннес прийшли дорійці (за традицією — нащадки Геракла), ахейців витіснили з Арголіди й Лаконіки. Під проводом Тісамена вони перебралися на північ півострова, в область, що відтоді називалася Ахеєю. Інші переселилися до Малої Азії, на Кіпр та острови; на Лесбосі ахейські переселенці стали ядром еолійського населення.
Ахейський союз
Дванадцять міст Ахеї з центром в Егіоні утворили союз. У ранньоеллністичні часи він майже розпався, а 281 року до н. е. чотири міста — Діма, Фари, Патри й Трітея — його відновили. У III–II століттях до н. е. Ахейський союз був впливовою силою в грецькій політиці, доки 146 року до н. е. його не розгромили римляни.
Запитання
Чому Гомер називає греків то ахейцями, то данайцями, то аргівянами?
У гомерівському епосі ці три назви вживаються як синоніми для всіх греків, що облягали Трою; одиничними є згадки «панелліни» й «елліни». Сама назва «елліни» як загальна самоназва народу утвердилася пізніше.
Чи згадують ахейців сусідні народи — хети чи єгиптяни?
Хетські тексти, починаючи з XIV століття до н. е., говорять про державу Аххіява на заході, царя якої хетський володар називав рівним собі. Ототожнення її з ахейцями визнають багато вчених, але не всі. Єгипетські написи фараона Мернептаха згадують народ екваша серед «народів моря»; зв'язок з ахейцями лишається гіпотезою.
Див. також
- Агамемнон Рід Атридів, до якого він належав, у міфах переслідувало прокляття, що тягнулося від Тантала й Пелопа.
- Ахілл Виховувався в кентавра Хірона; за пізнішим переказом, мати зробила його невразливим, окрім п’яти.
- Аргонавти Похід очолив Ясон, якого цар Іолка Пелій послав по золоте руно, сподіваючись позбутися законного спадкоємця.
- Еллінізм Термін запровадив у 1830-х роках німецький історик Йоганн Густав Дройзен.
- Розділ «Етнологія» Народи й нації, їхні звичаї та побут, етнографи та їхні праці.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБАТСТВО Абатство (лат. abbatia) — у західному християнстві самостійний монастир чернечого ордену, яким керує абат, а в жіночих обителях — абатиса, разом із його церквою, будівлями та землями.
- АББАС I ХІЛЬМІ Аббас I Хільмі, або Аббас-паша (1812 чи 1813, Джидда — 13 липня 1854, Банха), — правитель (валі) Єгипту й Судану з династії Мухаммеда Алі, фактично при владі з листопада 1848 року до своєї загибелі 1854-го.
- АББАС МИРЗА Аббас-Мірза (26 серпня 1789, село Нава, Мазендеран — 25 жовтня 1833, Мешхед) — іранський принц із династії Каджарів, спадкоємець престолу й намісник Азербайджану, який першим в Ірані взявся перебудовувати армію за європейським зразком.
- АББАСИДИ Аббасиди — династія арабських халіфів, що 750 року повалила Омейядів і правила халіфатом зі столицею в Багдаді до монгольського погрому 1258 року, а потім ще два з половиною століття зберігала номінальний титул халіфа в Каїрі.