АВЕРРОЇЗМ
Аверроїзм
Аверроїзм — напрям середньовічної та ренесансної філософії, що спирався на коментарі андалузького мислителя Ібн Рушда (Аверроеса) до праць Арістотеля; найбільшого поширення набув у Паризькому університеті XIII століття та в університетах Падуї й Болоньї XIV–XVI століть.
Коротко
- Ібн Рушд (1126–1198) з Кордови прославився коментарями до Арістотеля; латинські переклади зробили їх відомими в Західній Європі.
- Аверроїсти обстоювали вічність світу та єдність інтелекту для всіх людей, що ставило під сумнів особисте безсмертя душі.
- Паризького магістра Сігера Брабантського та його прихильників засуджував єпископ Етьєн Тампʼє, 1277 року — 219 тезами.
- Ідеї Аверроеса викладали й у Києво-Могилянській академії, зокрема в курсах натурфілософії.
Сучасники казали, що Арістотель пояснив природу, а Аверроес — Арістотеля. Кордовський мислитель Ібн Рушд написав коментарі майже до всіх праць грецького філософа, і через латинські переклади цих коментарів Західна Європа XIII століття заново відкрила Арістотеля. Разом із ним прийшли й тлумачення, які богословам видалися небезпечними.
Ібн Рушд
Абу-ль-Валід Мухаммад ібн Ахмад ібн Рушд народився 1126 року в Кордові в родині головного судді міста. За альмохадського султана Юсуфа обіймав високі посади, жив то в Марокко, то в Севільї чи Кордові. Наступник султана спершу шанував філософа, потім, через звинувачення у відступі від Корану, відсторонив його й вислав, а згодом знову покликав до двору. Ібн Рушд помер 1198 року в Марракеші.
Головні ідеї
Аверроїсти продовжували натуралістичну лінію Арістотеля й обстоювали:
- вічність і нествореність матерії та руху — світ не мав початку в часі;
- єдність інтелекту — існує один розум, спільний для всього людства;
- звідси — заперечення особистого безсмертя душі й потойбічного воздаяння.
Ці положення суперечили християнському вченню про створення світу й безсмертя кожної душі. Аверроїстам також приписували «подвійну істину», хоча сучасні історики філософії вважають це радше звинуваченням опонентів, ніж реальною позицією.
Париж
Західноєвропейський аверроїзм склався в Паризькому університеті в XIII столітті. Його очолювали магістри Сігер Брабантський і Боецій Дакійський, які розглядали християнські догмати з позицій розуму. Проти них виступили Бонавентура й Тома Аквінський. 1277 року паризький єпископ Етьєн Тампʼє засудив 219 тез, частина яких була спрямована проти аверроїстів. Сігер вирушив до папської курії шукати справедливості й, за переказом, під час слідства загинув від руки свого секретаря.
Італія та пізня історія
Після паризьких заборон аверроїзм поширився в Італії, Англії, Польщі. Його представниками були П’єтро д’Абано, Жан Жанденський; вплив аверроїзму відчутний у Данте. Університети Болоньї та Падуї залишалися центрами цього напряму до XVI століття. На V Латеранському соборі (1512–1517) булла папи Лева X заборонила вчення про єдність інтелекту в усьому католицькому світі. Паралельно в XIV–XV століттях існував єврейський аверроїзм.
В Україні ідеї Аверроеса знали з курсів філософії Києво-Могилянської академії, де їх розглядали насамперед у натурфілософії.
Запитання
Що таке вчення про «подвійну істину»?
Так противники аверроїстів описували погляд, ніби положення може бути істинним у філософії й хибним у теології, і навпаки. Єпископ Тампʼє 1277 року звинувачував у цьому паризьких філософів. Сучасні дослідники вважають, що жоден відомий середньовічний латинський мислитель такого вчення насправді не обстоював, а сам Ібн Рушд говорив про одну істину, до якої ведуть два шляхи — розум і віра.
Що таке єдність інтелекту?
Тлумачення Арістотелевого вчення про розум, за яким існує один інтелект, спільний для всіх людей, а не окремий у кожного. Звідси випливало, що особисте безсмертя душі неможливе. Тома Аквінський виступив проти цієї ідеї в трактаті «Про єдність інтелекту проти аверроїстів»; саме він і запровадив назву «аверроїсти».
Див. також
- Арістотель Двадцять років навчався в Академії Платона, але відкинув його вчення про ідеї.
- Київська (Києво-Могилянська) академія 1632 року митрополит Петро Могила об’єднав братську й Лаврську школи в Києво-Братську колегію.
- Абд ар-Рахман III ан-Насір Успадкував від діда Абдаллаха державу, розколоту заколотами, і за два десятиліття повернув Кордові владу над більшою частиною аль-Андалусу.
- Розділ «Філософія» Філософські школи й поняття, логіка, етика та естетика, філософи.
Джерела
- Аверроїзм — Вікіпедія (українська)
- Averroism — Wikipedia (англійська)
- Аверроес — Вікіпедія (українська)
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБСОЛЮТНЕ і ВІДНОСНЕ Абсолютне і відносне — парні філософські категорії: абсолютне (від лат. absolutus — безумовний, необмежений) означає те, що визначене самим собою й ні від чого не залежить, відносне — те, що існує й визначається лише через інше, у зв’язку з іншим.
- АБСТРАКТНЕ і КОНКРЕТНЕ Абстрактне і конкретне (від лат. abstraho — відтягую, відокремлюю; concretus — згущений, зрощений, цілісний) — парні філософські категорії, що розрізняють цілісні одиничні об’єкти й ознаки, думкою відокремлені від своїх носіїв.
- АБСТРАКЦІЯ Абстракція (лат. abstractio — відведення, відокремлення) — мислене відокремлення суттєвих, загальних властивостей і відношень предмета від несуттєвих, а також результат такого відокремлення — поняття, модель, категорія; один із головних прийомів мислення й наукового пізнання.
- АДВАЙТА ВЕДАНТА Адвайта-веданта (санскр. advaita — «недвоїстість») — моністична школа індійської філософії веданти, яка вчить, що індивідуальне «я» (атман) тотожне з єдиною абсолютною реальністю (брахманом), а множинний світ явищ не є остаточно реальним.