АБДАРРАХМАН ІІІ ан Насір
Абд ар-Рахман III ан-Насір
Абд ар-Рахман III ан-Насір (араб. عبد الرحمن الناصر لدين الله; 890 або 891 — 15 жовтня 961, Кордова) — правитель мусульманської Іспанії з династії Омеядів, емір Кордови з 912 року, з 929 року — перший кордовський халіф.
Коротко
- Успадкував від діда Абдаллаха державу, розколоту заколотами, і за два десятиліття повернув Кордові владу над більшою частиною аль-Андалусу.
- 1929 року прийняв титул халіфа й прізвисько ан-Насір лі-дін Аллах — «той, хто перемагає за віру Аллаха».
- Воював з Леоном і Наваррою, суперничав із Фатімідами за Північну Африку, тримав Сеуту.
- Збудував під Кордовою палацове місто Мадінат аз-Захра; приймав посольства Візантії та германського короля Оттона I.
Коли 912 року помер емір Абдаллах, держава кордовських Омеядів трималася на самій столиці та кількох містах навколо. Решту аль-Андалусу ділили між собою місцеві володарі, а на півдні вже кілька десятиліть воював повстанець Умар ібн Хафсун. Престол дістався не синам померлого, а онукові — Абд ар-Рахману, якому тоді було близько 21–22 років.
Походження
Абд ар-Рахман був сином Мухаммада, сина еміра Абдаллаха. Батька вбив його брат аль-Мутарріф, коли Абд ар-Рахман був ще малою дитиною; деякі джерела покладають відповідальність на самого еміра. Мати хлопця, наложниця на ім’я Музна, за повідомленнями хроністів, була християнкою, ймовірно з Піренейського краю, а бабуся по батькові походила з наваррського княжого роду. Дату народження джерела подають по-різному: 7 січня 891 року або 18 грудня 890 року.
Відновлення єдності
Перші роки правління пішли на війну з власними підданими. 913 року Кордові підкорилися Есіха і Севілья. Умар ібн Хафсун помер 917 року, але його сини ще понад десять років трималися в гірських фортецях; останній із них, Хафс, здався 928 року. Толедо після дворічної облоги капітулював у серпні 932 року.
Щоб не залежати від арабської знаті та берберських родів, емір спирався на гвардію з невільників європейського походження. Арабські автори називали їх сакаліба — «слов’яни», хоча так позначали людей із різних країн Східної та Центральної Європи.
Халіф
У січні 929 року Абд ар-Рахман III прийняв титул халіфа й ім’я ан-Насір лі-дін Аллах. Цим він ставив себе на один рівень з Аббасидами в Багдаді та з Фатімідами, які щойно проголосили власний халіфат у Північній Африці.
Суперництво з Фатімідами точилося за Магриб. Кордова підтримувала берберів-маграва, які взяли Мелілью (927), Сеуту (931) і Танжер (951). Наприкінці 950-х фатімідський наступ звів кордовський вплив в Африці до кількох прибережних міст.
Війни з християнськими королівствами
На півночі халіф воював з Леоном і Наваррою. Окремі етапи:
- 920 — перемога під Вальдехункерою та похід на Памплону;
- 934 — наваррська королева Тода визнала себе васалом Кордови;
- 939 — тяжка поразка під Сімансасом, де халіф сам ледве врятувався;
- 958 — король Леону Санчо, наваррський король Гарсія Санчес і Тода прибули до Кордови по допомогу і визнали зверхність халіфа.
Двір і будівництво
Після проголошення халіфату на захід від Кордови почали зводити палацове місто Мадінат аз-Захра. Халіф також перебудовував і розширював Велику мечеть Кордови. До його двору прибували посли візантійського імператора та германського короля Оттона I; серед них був чернець Іоанн Горзький.
Абд ар-Рахман III помер у Кордові 15 жовтня 961 року, процарювавши майже півстоліття. Владу без боротьби успадкував його син аль-Хакам II.
Запитання
Чому Абд ар-Рахман III проголосив себе халіфом?
До 929 року кордовські Омеяди мали титул еміра й формально не претендували на верховенство в ісламському світі. Коли у Північній Африці халіфом оголосив себе фатімідський правитель, а влада Аббасидів у Багдаді ослабла, Абд ар-Рахман III, придушивши частину заколотів, теж прийняв цей титул. Він посилався на походження від дамаських халіфів-Омеядів.
Що таке Мадінат аз-Захра?
Це палацове місто, яке халіф звів за кілька кілометрів на захід від Кордови після проголошення халіфату. Будівництво почалося між 936 і 940 роками. У 1010–1013 роках, під час громадянської війни в аль-Андалусі, місто пограбували й зруйнували. 2018 року його руїни внесено до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Коли народився Абд ар-Рахман III?
Точна дата невідома. Українська Вікіпедія та старі довідники подають 7 січня 891 року, англомовні джерела — 18 грудня 890 року, згадуючи також 889 і 891 роки.
Див. також
- Аверроїзм Ібн Рушд (1126–1198) з Кордови прославився коментарями до Арістотеля; латинські переклади зробили їх відомими в Західній Європі.
- Розділ «Історія» Від первісного суспільства до новітньої доби: події, явища, історичні дисципліни.
Джерела
- Абд ар-Рахман III — Вікіпедія (українська)
- Abd al-Rahman III — Wikipedia (англійська)
- Wikidata: Q190418
- Medina Azahara — Wikipedia (англійська)
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБАТСТВО Абатство (лат. abbatia) — у західному християнстві самостійний монастир чернечого ордену, яким керує абат, а в жіночих обителях — абатиса, разом із його церквою, будівлями та землями.
- АББАС I ХІЛЬМІ Аббас I Хільмі, або Аббас-паша (1812 чи 1813, Джидда — 13 липня 1854, Банха), — правитель (валі) Єгипту й Судану з династії Мухаммеда Алі, фактично при владі з листопада 1848 року до своєї загибелі 1854-го.
- АББАС МИРЗА Аббас-Мірза (26 серпня 1789, село Нава, Мазендеран — 25 жовтня 1833, Мешхед) — іранський принц із династії Каджарів, спадкоємець престолу й намісник Азербайджану, який першим в Ірані взявся перебудовувати армію за європейським зразком.
- АББАСИДИ Аббасиди — династія арабських халіфів, що 750 року повалила Омейядів і правила халіфатом зі столицею в Багдаді до монгольського погрому 1258 року, а потім ще два з половиною століття зберігала номінальний титул халіфа в Каїрі.