Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

ІВАШКО

Івашко Володимир Антонович

Івашко Володимир Антонович (28 жовтня 1932, Полтава — 13 листопада 1994, Москва) — радянський партійний і державний діяч, перший секретар ЦК Компартії України (1989–1990), голова Верховної Ради Української РСР (червень — липень 1990), заступник генерального секретаря ЦК КПРС (1990–1991).

Розділ: Політичні діячі Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Гірничий інженер і викладач Харківського гірничого інституту, кандидат економічних наук (1973).
  • Пройшов шлях від секретаря парткому інституту до першого секретаря Дніпропетровського обкому й другого секретаря ЦК КПУ.
  • 4 червня 1990 року обраний головою Верховної Ради УРСР, 9 липня склав повноваження й перейшов до Москви.
  • Єдиний в історії заступник генсека ЦК КПРС; після серпня 1991 року залишив політику.

Червень 1990 року в історії України був коротким і напруженим. Верховна Рада, обрана навесні того року, поставила на чолі парламенту першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Івашка. Уже за місяць він залишив і посаду, і депутатський мандат, щоб перейти на роботу до Москви.

Харківські роки

Івашко народився 28 жовтня 1932 року в Полтаві в родині робітника-будівельника. У 1950–1956 роках навчався в Харківському гірничому інституті й здобув фах гірничого інженера. Потім викладав економіку й організацію гірничих підприємств, працював в Інституті гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки, згодом в Українському заочному політехнічному інституті, де водночас був секретарем парткому. 1973 року захистив кандидатську дисертацію з економіки.

Членом КПРС став 1960 року. Далі пішла партійна кар’єра в Харківському обкомі: з 1973 року завідувач відділу науки й навчальних закладів, у 1978–1986 роках секретар з ідеологічної роботи. У першій половині 1980 року кілька місяців був політичним радником при ЦК Народно-демократичної партії Афганістану.

У керівництві республіки

Період Посада
лютий 1986 — квітень 1987 секретар ЦК КПУ з ідеологічної роботи
квітень 1987 — грудень 1988 перший секретар Дніпропетровського обкому
грудень 1988 — вересень 1989 другий секретар ЦК КПУ
вересень 1989 — червень 1990 перший секретар ЦК КПУ
червень — липень 1990 голова Верховної Ради УРСР

18 березня 1990 року Івашка обрали народним депутатом, а 4 червня — головою Верховної Ради. Після цього на XXVIII з’їзді КПУ він склав повноваження першого секретаря.

Москва

9 липня 1990 року Івашко відмовився від посади голови парламенту й депутатського мандата у зв’язку з переходом до ЦК КПРС. 11 липня його обрали заступником генерального секретаря — до нього й після нього такої посади не обіймав ніхто. З грудня 1989 року він уже був членом Політбюро ЦК КПРС.

Після серпневих подій 1991 року Михайло Горбачов 24 серпня склав повноваження генсека, і кілька днів Івашко формально виконував його обов’язки. Невдовзі діяльність партії заборонили, і він остаточно відійшов від політики. З 1992 року був на пенсії, жив у Москві, де й помер 13 листопада 1994 року.

Запитання

Скільки часу Івашко очолював Верховну Раду УРСР?

Трохи більше місяця. Його обрали головою 4 червня 1990 року, а 9 липня він склав повноваження голови й народного депутата, бо перейшов на посаду заступника генерального секретаря ЦК КПРС у Москві.

Чи був Івашко генеральним секретарем КПРС?

Формально — лише виконувачем обов’язків. Після того як Михайло Горбачов 24 серпня 1991 року склав повноваження генсека, Івашко кілька днів вважався в. о. керівника партії, але реальних можливостей діяти не мав. Невдовзі діяльність КПРС припинили.

Як ушановано пам’ять Івашка?

До 70-річчя від дня народження, з 2002 року, Верховна Рада України заснувала дві стипендії його імені для студентів Харківського національного університету радіоелектроніки, де він колись навчався й працював.

Див. також

Джерела

  1. Івашко Володимир Антонович — Вікіпедія (українська)
  2. Шаповал Ю. І. Івашко Володимир Антонович // Енциклопедія сучасної України. — Т. 11. — Київ, 2011.
  3. Падалка С. С. Івашко Володимир Антонович // Енциклопедія історії України. — Т. 3. — Київ: Наукова думка, 2005. — С. 408.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику