ЄЛЬЦИН
Єльцин Борис Миколайович
Єльцин Борис Миколайович (1 лютого 1931, село Бутка, нині Свердловська область — 23 квітня 2007, Москва) — російський партійний і державний діяч, голова Верховної Ради РРФСР (1990–1991), перший президент Російської Федерації (1991–1999).
Коротко
- Інженер-будівельник, у 1976–1985 роках — перший секретар Свердловського обкому КПРС, у 1985–1987 — очільник Московського міськкому.
- 12 червня 1991 року обраний президентом РРФСР; у серпні того ж року очолив опір путчу ГКЧП.
- У грудні 1991 року разом з Леонідом Кравчуком і Станіславом Шушкевичем підписав Біловезькі угоди про припинення існування СРСР.
- Його президентство позначили шокові реформи, розстріл парламенту 1993 року, війна в Чечні й дефолт 1998-го; 31 грудня 1999 року передав владу Володимиру Путіну.
19 серпня 1991 року Борис Єльцин виліз на танк біля будинку Верховної Ради РРФСР у Москві й зачитав звернення проти заколотників, які усунули Михайла Горбачова. Через чотири місяці Радянського Союзу вже не існувало, і Єльцин став одним з тих, хто підписав документ про його розпуск.
Будівельник і партійний секретар
Єльцин народився 1 лютого 1931 року в селянській родині в селі Бутка на Уралі, дитинство провів у Березниках. 1955 року закінчив будівельний факультет Уральського політехнічного інституту, працював на будовах тресту «Уралтяжтрубстрой», з 1966 року очолював Свердловський домобудівний комбінат. Членом КПРС став 1961 року.
З 1968 року він на партійній роботі у Свердловському обкомі, а з листопада 1976 до квітня 1985 року був його першим секретарем.
Москва і розрив з Горбачовим
1985 року Єльцина перевели до Москви: спершу завідувачем відділу будівництва ЦК, потім секретарем ЦК, а з грудня 1985 року — першим секретарем Московського міськкому КПРС. З 1986 року він був кандидатом у члени Політбюро.
Восени 1987 року Єльцин публічно розкритикував повільність перебудови й керівництво партії. Його зняли з посади в Москві, а 1988-го вивели з Політбюро. Опала зробила його популярним: 1989 року на виборах народних депутатів СРСР він отримав у московському окрузі майже 90 % голосів.
Президент Росії
29 травня 1990 року Єльцина обрали головою Верховної Ради РРФСР, а 12 червня 1991 року — президентом республіки на перших прямих виборах. Після провалу серпневого путчу він заборонив діяльність КПРС на території Росії. 8 грудня 1991 року в Біловезькій пущі Єльцин, Леонід Кравчук і Станіслав Шушкевич констатували, що СРСР припиняє існування, і створили Співдружність Незалежних Держав.
Перші роки нової Росії були важкими:
- лібералізація цін і приватизація 1992 року супроводжувалися гіперінфляцією та різким зубожінням;
- конфлікт з парламентом у вересні — жовтні 1993 року закінчився обстрілом Білого дому й новою Конституцією;
- у грудні 1994 року почалася війна в Чечні, що забрала десятки тисяч життів;
- 1996 року Єльцин переміг на виборах Геннадія Зюганова, хоча вибори супроводжували звинувачення в зловживаннях;
- у серпні 1998 року держава оголосила дефолт.
Відставка й смерть
Єльцин тяжко хворів на серце, 1996 року переніс шунтування. 31 грудня 1999 року він несподівано достроково склав повноваження і призначив виконувачем обов’язків президента прем’єр-міністра Володимира Путіна. Помер 23 квітня 2007 року в Москві, похований на Новодівочому цвинтарі.
Запитання
Які документи Єльцин підписав з Україною?
Договір між РРФСР і УРСР від 19 листопада 1990 року, де сторони визнали територіальну цілісність одна одної; Біловезькі угоди 8 грудня 1991 року; Будапештський меморандум 5 грудня 1994 року про гарантії безпеки Україні в обмін на відмову від ядерної зброї; Договір про дружбу, співробітництво і партнерство, підписаний у Києві 31 травня 1997 року. Росія порушила ці зобов’язання 2014 року, коли анексувала Крим і розпочала війну на Донбасі.
Що сталося в Москві в жовтні 1993 року?
У вересні 1993 року Єльцин указом розпустив З’їзд народних депутатів і Верховну Раду, хоча Конституція такого права не давала. Парламент відмовився підкоритися, у Москві почалися збройні сутички, і 4 жовтня танки обстріляли Білий дім, де засідали депутати. Загинули понад 150 людей. У грудні на референдумі ухвалили нову Конституцію з широкими президентськими повноваженнями.
Див. також
- Алієв Гейдар Алірза огли Понад двадцять років служив в органах держбезпеки, 1967–1969 очолював КДБ Азербайджанської РСР.
- Крим (Автономна Республіка Крим) Півострів омивають Чорне й Азовське моря; з материком його з’єднують Перекопський перешийок і Арабатська стрілка.
- Розділ «Політичні діячі» Державні й політичні діячі різних країн і епох.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АВТОКРАТІЯ Автократія (від грец. αὐτός — сам і κράτος — влада), або самодержавство, — форма правління, за якої вся повнота державної влади зосереджена в руках однієї особи, не обмеженої законом, виборними органами чи незалежним судом.
- КОНФЕРЕНЦІЯ ПО РОЗЗБРОЄННЮ Конференція з роззброєння (англ. Conference on Disarmament, КР) — єдиний постійний багатосторонній переговорний форум світової спільноти з питань контролю над озброєннями та роззброєння, що засідає в Палаці Націй у Женеві.
- МОРІЦ ОРАНСЬКИЙ Моріц Оранський (нід. Maurits van Oranje; 13 або 14 листопада 1567, Ділленбург — 23 квітня 1625, Гаага) — нідерландський полководець і державний діяч, штатгальтер кількох провінцій Республіки Сполучених провінцій, з 1618 року принц Оранський.
- АЛЕКСАНДР I Олександр I Карагеоргієвич (серб. Александар I Карађорђевић; 16 грудня 1888, Цетинє — 9 жовтня 1934, Марсель) — король Королівства сербів, хорватів і словенців із 1921 року, з 1929-го — король Югославії; до того полководець сербської армії й принц-регент.