МОРІЦ ОРАНСЬКИЙ
Моріц Оранський
Моріц Оранський (нід. Maurits van Oranje; 13 або 14 листопада 1567, Ділленбург — 23 квітня 1625, Гаага) — нідерландський полководець і державний діяч, штатгальтер кількох провінцій Республіки Сполучених провінцій, з 1618 року принц Оранський.
Коротко
- Син Вільгельма Оранського, після його вбивства 1584 року очолив збройну боротьбу Нідерландів проти Іспанії.
- Разом з кузеном Віллемом Лодевейком провів військову реформу: дрібніші підрозділи, лінійний стрій, стройове навчання, інженерна облогова справа.
- Здобув низку фортець у 1590-х роках і переміг іспанців під Ньюпортом 1600 року.
- 1619 року домігся страти великого пенсіонарія Йогана ван Олденбарневелта.
Ранньої весни 1590 року до фортеці Бреда, яку тримали іспанці, підійшла звичайна баржа з торфом. У трюмі сиділи солдати. Уночі вони вибралися назовні й відчинили браму. Задум належав молодому штатгальтерові Моріцу Оранському. Захоплення Бреди відкрило низку його перемог, а військові нововведення Моріца вплинули на армії Європи на ціле століття.
Син Вільгельма Мовчазного
Моріц народився 13 або 14 листопада 1567 року в замку Ділленбург у Німеччині — родовому гнізді графів Нассау. Його батько, Вільгельм I Оранський, очолював повстання Нідерландів проти іспанського панування. 1584 року Вільгельма вбили в Делфті, і сімнадцятирічного Моріца обрали штатгальтером, тобто намісником Голландії та Зеландії.
Згодом він отримав ту саму посаду в Утрехті, Гелдерланді, Оверейселі, а 1620 року — у Гронінгені. Титул принца Оранського перейшов до Моріца 1618 року, після смерті старшого зведеного брата Філіпа Вільгельма.
Десять років перемог
У 1590-х роках Моріц крок за кроком повертав Республіці міста й фортеці:
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1590 | захоплення Бреди |
| 1591 | Неймеген |
| 1592 | Стенвейк і Кеворден |
| 1593 | Гертрейденберг |
| 1594 | Гронінген |
| 1597 | перемога під Турнгаутом, взяття Рейнберга й Мерса |
| 1600 | перемога в битві під Ньюпортом |
Битва під Ньюпортом 2 липня 1600 року стала найвідомішою його польовою перемогою над іспанськими військами. Утім, похід углиб Фландрії, на якому наполягали Генеральні штати, стратегічно нічого не дав. У 1601–1604 роках нідерландський гарнізон три роки обороняв Остенде від іспанської облоги; місто зрештою капітулювало, але облога виснажила іспанську армію.
Реформа війська
Головна заслуга Моріца — у тому, як він змінив саму армію. Разом із двоюрідним братом Віллемом Лодевейком Нассауським він спирався на римських військових авторів і на досвід власних кампаній:
- піхоту поділили на невеликі підрозділи, які могли маневрувати, не заважаючи одне одному;
- стрій зробили неглибоким і лінійним, щоб більше мушкетерів могли стріляти одночасно;
- ввели стройове навчання за єдиними правилами: кожен рух з мушкетом і списом розписали по командах, а 1607 року видали ілюстрований посібник;
- солдатам регулярно платили, що зменшувало грабежі й дезертирство;
- облогову справу поставили на інженерну основу, а при Лейденському університеті 1600 року відкрили школу інженерів.
Ці прийоми запозичили шведський король Густав II Адольф та інші полководці XVII століття. Через це Моріца вважають одним із творців нового європейського військового мистецтва.
Конфлікт з Олденбарневелтом
1609 року Нідерланди уклали з Іспанією Дванадцятирічне перемир’я, проти якого Моріц виступав. Його опонентом був великий пенсіонарій Голландії Йоган ван Олденбарневелт. Політичний конфлікт переплівся з релігійною суперечкою між кальвіністами-ремонстрантами й контрремонстрантами. Моріц підтримав контрремонстрантів, Олденбарневелта заарештували, і 13 травня 1619 року його стратили.
Після закінчення перемир’я 1621 року війна з Іспанією відновилася. Моріц помер 23 квітня 1625 року в Гаазі, не залишивши законних нащадків; посади штатгальтера перейшли до його молодшого зведеного брата Фредеріка Гендрика. На честь Моріца названо острів Маврикій в Індійському океані.
Запитання
Чому острів Маврикій названо на честь Моріца?
1598 року нідерландська експедиція висадилася на острові в Індійському океані й назвала його Mauritius — латинізованою формою імені штатгальтера Моріца. Назва збереглася за державою Маврикій досі.
У чому полягала військова реформа Моріца?
Армію поділили на менші, рухливіші частини, шикували в неглибокі лінії, вчили стройових прийомів за єдиними правилами й регулярно платили платню. Для облог застосовували систематичні інженерні роботи. Ці зміни потім розвинули Густав II Адольф та інші полководці XVII століття.
Див. також
- Трансильванія Лежить на Трансильванському плато та в обрамленні Східних, Південних і Західних Румунських Карпат.
- Розділ «Військова справа» Військове мистецтво, озброєння, битви та полководці.
- Розділ «Нова історія (1492 – 1914)» Усі статті підрозділу «Нова історія (1492 – 1914)».
Джерела
- Моріц Оранський — Вікіпедія (українська)
- Maurice, Prince of Orange — Wikipedia (англійська)
- Wikidata: Q164062
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЛІЄВ Алієв Гейдар Алірза огли (10 травня 1923, Нахічевань — 12 грудня 2003, Клівленд, США) — азербайджанський державний діяч, у радянський час керівник КДБ і перший секретар ЦК Компартії Азербайджану, член Політбюро ЦК КПРС, у 1993–2003 роках президент Азербайджанської Республіки.
- АМ ЄНСЬКИЙ ОПЕРАЦІЯ 1918 Ам’єнська операція (битва при Ам’єні, Третя битва на Соммі в Пікардії) — наступальна операція британських, домініонних і французьких військ проти німецької армії 8–12 серпня 1918 року, якою почався Стоденний наступ Антанти, що завершив Першу світову війну.
- АРДЕННСЬКА ОПЕРАЦІЯ 1944 — 45 Арденнська операція (нім. Unternehmen Wacht am Rhein — «Вахта на Рейні»; англ. Battle of the Bulge — «Битва за виступ») — наступ німецьких військ у лісистих Арденнах на сході Бельгії й півночі Люксембургу з 16 грудня 1944 до 25 січня 1945 року, останній великий наступ вермахту на Західному фронті Другої світової війни.
- МАРИНЕСКО Маринеско Олександр Іванович (2 (15) січня 1913, Одеса — 25 листопада 1963, Ленінград) — радянський військовий моряк-підводник, капітан 3-го рангу, командир підводного човна С-13, який у січні — лютому 1945 року потопив у Балтійському морі німецькі лайнери «Вільгельм Густлофф» і «Генерал фон Штойбен».