Автократія

Коротко

• Правитель сам є джерелом законів і не підзвітний ні парламенту, ні виборцям.
• Представницькі органи відсутні або мають декоративний характер.
• Історичні форми — деспотії Стародавнього Сходу, Римська і Візантійська імперії, абсолютні монархії.
• Сучасна політологія розрізняє авторитарні й тоталітарні автократії.

Грецьке слово «автократор» спершу означало просто командувача з повною владою. У Візантії так титулували імператора, а в Московській державі цей титул переклали як «самодержець». Звідти в політичну мову й прийшли два синоніми: автократія та самодержавство.

Ознаки

Автократією називають режим, у якому верховна законодавча, виконавча й судова влада належить одній особі. Для нього характерні:

• відсутність представницьких органів або їхня формальність;
• неможливість легально змінити правителя чи обмежити його рішення;
• жорстка централізація: місцеві органи лише виконують волю центру;
• залежність суду, армії й поліції від особистої волі правителя.

Населення, зокрема й заможні верстви, прямої участі в управлінні не бере або бере її лише на папері.

Опорою такої влади зазвичай є силові структури, лояльна правителю еліта й контроль над інформацією. Своє право на владу автократи обґрунтовують по-різному: божественним походженням у монархіях, ідеологією, культом вождя або обіцянкою порядку й стабільності.

Різновиди

За способом приходу до влади розрізняють три типи:

Тип	Як виникає	Приклад
спадкова	влада передається в межах династії	абсолютна монархія
легальна	правитель отримує необмежені повноваження внаслідок виборів чи рішення органу влади	персоналістські президентські режими
нелегальна	влада захоплена силою	військовий переворот, хунта

За обсягом втручання в життя суспільства автократії поділяють на авторитарні, де держава контролює передусім політику, залишаючи певну свободу економіці й приватному життю, і тоталітарні, де влада прагне керувати всіма сферами, від виробництва до мистецтва, та вимагає демонстративної підтримки.

В історії

До автократій традиційно відносять деспотії Стародавнього Сходу, Римську імперію доби принципату й домінату, Візантію, абсолютні монархії Європи Нового часу. Самодержавство Російської імперії законодавчо закріплювало необмеженість влади монарха аж до 1905 року. У XX столітті одноосібні та партійні диктатури — фашистська Італія, нацистська Німеччина, СРСР — стали прикладами тоталітарного правління.

Сучасні дослідження

Дослідницький проєкт V-Dem (Гетеборзький університет) у своїй класифікації режимів розрізняє «закриті» автократії без реальних виборів і «виборчі», де голосування відбувається, але без чесної конкуренції. За його щорічними звітами, у 2020-х роках більшість населення світу жила за автократичних режимів, і ця частка зростала.

Запитання

Чим автократія відрізняється від диктатури?

Поняття близькі. Автократія — ширша категорія: так називають будь-яке одноосібне правління, зокрема спадкове монарше. Диктатурою зазвичай називають автократію, встановлену силою чи в обхід закону, часто з опорою на армію або партію.

Чи може автократ прийти до влади через вибори?

Так. Політологи описують випадки, коли обраний лідер поступово підпорядковує собі суди, парламент і медіа, а вибори зберігаються лише як формальність. Таку модель називають виборчою, або електоральною, автократією.

Чи завжди автократія — монархія?

Ні. Абсолютна монархія — один із видів автократії, але одноосібна влада буває й у республіках, де глава держави формально обирається.

Див. також

• Розділ «Держава, політика та право» Державний устрій, галузі права, кодекси, міжнародні договори й конвенції.

Джерела

1. Автократія — Вікіпедія (українська)
2. Бацак К. Ю. Автократія // Енциклопедія історії України. — Т. 1. — Київ: Наукова думка, 2003.
3. Пазенок В. Автократія // Політична енциклопедія. — Київ: Парламентське видавництво, 2011.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.