ЛИВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО
Ливарне виробництво
Ливарне виробництво, або лиття, — галузь машинобудування й технологічний процес виготовлення заготовок і деталей (виливків) заливанням розплавленого металу чи іншого матеріалу в порожнину форми, яка відтворює обриси майбутнього виробу.
Коротко
- Литтям можна отримати деталь майже будь-якої складності й маси — від кількох грамів до сотень тонн.
- Виливки становлять у середньому 50–70 % маси машин, у верстатах — до 90 %.
- Найпоширеніший ливарний сплав — чавун; широко ллють також сталь, сплави алюмінію, міді, магнію й цинку.
- Форми бувають разові (піщані) та постійні (металеві), які витримують сотні й тисячі заливань.
Лиття — одна з найдавніших металообробних технологій. Бронзові сокири, наконечники списів і прикраси бронзової доби відливали в кам’яні та глиняні форми, а ливарники Київської Русі й козацької України славилися дзвонами та гарматами. Сучасне ливарне виробництво зберегло той самий принцип, але працює з десятками сплавів і автоматизованими лініями.
Як виготовляють виливок
Типовий цикл лиття в піщані форми складається з таких етапів:
- Модель і стрижні. За кресленням роблять модель — копію деталі з припусками на усадку та обробку. Внутрішні порожнини утворюють стрижні зі спеціальної суміші.
- Формування. Модель ущільнюють формувальною сумішшю (кварцовий пісок, глина або синтетичні в’яжучі), виймають і встановлюють стрижні. Цю роботу виконують формувальні машини, піскомети, піскодувні та піскострільні машини.
- Плавлення. Чавун традиційно плавлять у вагранках, сталь — в електродугових печах, кольорові сплави — в індукційних і тигельних.
- Заливання і твердіння. Метал через ливникову систему заповнює форму й застигає.
- Вибивання та очищення. Виливок звільняють від суміші, обрубують ливники, очищають і за потреби піддають термічній обробці.
Основні способи лиття
| Спосіб | Особливість | Де застосовують |
|---|---|---|
| У піщані форми | разова форма, будь-які розміри | станини, корпуси, великі деталі |
| У кокіль | металева форма багаторазового використання | поршні, деталі з алюмінію |
| Під тиском | метал вприскують у прес-форму під високим тиском | корпуси побутової техніки, автодеталі |
| Відцентрове | форма обертається, метал притискається до стінок | труби, втулки, гільзи |
| За виплавлюваними моделями | керамічна оболонка навколо воскової моделі | турбінні лопатки, ювелірні вироби |
| Безперервне | метал безперервно витягують із кристалізатора | злитки, заготовки для прокату |
Сплави і дефекти
Чавун добре заповнює форму й мало дає усадки, тому з нього відливають найбільше деталей. Сталеві виливки міцніші, але мають більші внутрішні напруження й потребують термічної обробки. Кольорові сплави обирають там, де важливі мала маса, стійкість до корозії чи електропровідність.
Найчастіші вади виливків — усадкові раковини, газова пористість, тріщини, недоливи. Їх виявляють контролем розмірів і методами дефектоскопії: рентгеном, ультразвуком, магнітними й капілярними методами.
В Україні
Ливарні цехи є на більшості машинобудівних і металургійних підприємств країни. Галузеві дослідження веде Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України в Києві.
Запитання
Чим лиття відрізняється від кування чи штампування?
Під час лиття метал набуває форми в рідкому стані, тож можна отримати складні внутрішні порожнини й тонкі ребра, які важко зробити тиском. Кування й штампування деформують твердий метал, ущільнюючи його структуру, тому кована деталь зазвичай міцніша. Для корпусів, станин, блоків двигунів обирають лиття, для валів і шатунів — частіше кування.
Що таке лиття за виплавлюваними моделями?
Це один із найточніших способів. Модель деталі роблять із воску чи подібного легкоплавкого складу, покривають кількома шарами вогнетривкої суміші, потім віск виплавляють. У порожнисту керамічну оболонку заливають метал. Так виготовляють лопатки газових турбін, ювелірні вироби, медичні імплантати; ідея методу відома ще з бронзової доби.
Див. також
- Конверторне виробництво Конвертор — грушоподібна сталева посудина, викладена всередині вогнетривкою цеглою, що повертається на цапфах для заливання чавуну й зливання сталі.
- Мартенівська піч Висока температура досягається завдяки регенераторам — камерам із вогнетривкою цеглою, які нагріваються відхідними газами й віддають тепло повітрю та паливу.
- Дефектоскопія Основні методи — візуально-оптичний, акустичний (ультразвуковий), магнітний, вихрострумовий, капілярний, радіаційний (рентгенівський і гамма).
- Розділ «Металургія та металознавство» Добування й обробка металів, сплави та їхні властивості.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- БЛАНШУВАННЯ Бланшування (від франц. blanchir — білити, обдавати окропом), або ошпарювання, — короткочасна обробка харчових продуктів окропом чи парою з наступним швидким охолодженням; у шкіряному виробництві так також називають стругання шкури з бахтармяного (нижнього) боку.
- ЕЛЕКТРОННО ПРОМЕНЕВА ТЕХНОЛОГІЯ Електронно-променева технологія — сукупність процесів обробки матеріалів пучком прискорених електронів у вакуумі: зварювання, плавлення й рафінування металів, випаровування й нанесення покриттів, термічна та розмірна обробка, літографія.
- НАЙДИЧ Найдіч (у старих виданнях — Найдич) Юрій Володимирович (6 серпня 1929, Харків — 11 березня 2019, Київ) — український учений у галузі матеріалознавства й фізичної хімії поверхневих явищ, академік НАН України (1988), доктор технічних наук (1970), професор (1974).
- РИКАЛІН Рикалін Микола Миколайович (14 (27) вересня 1903, Одеса — 21 травня 1985, Москва) — учений у галузі зварювання, теплофізики й металургії, академік АН СРСР (1968), автор теорії теплових процесів при зварюванні.