КНОРОЗОВ
Кнорозов Юрій Валентинович
Кнорозов Юрій Валентинович (19 листопада 1922, Південне під Харковом — 30 або 31 березня 1999, Санкт-Петербург) — радянський і російський етнограф, лінгвіст і епіграфіст, який заклав основи дешифрування ієрогліфічного письма мая, доктор історичних наук (1955).
Коротко
- Народився й виріс на Харківщині, навчався в Харківському університеті, після війни — в Московському.
- У статті 1952 року показав, що письмо мая має фонетичну складову, а «абетка» Дієго де Ланди насправді записує склади.
- Довго не мав визнання на Заході: провідний маяніст Ерік Томпсон відкидав фонетичний підхід.
- Лауреат Державної премії СРСР (1977), кавалер мексиканського ордена Ацтекського орла.
1945 року німецький учений Пауль Шелльгас опублікував статтю з промовистою назвою: дешифрування письма мая — нерозв’язна проблема. Молодий студент Московського університету Юрій Кнорозов сприйняв її як виклик. За переказами учнів, він відповів, що створене одним людським розумом може розгадати інший. За кілька років він запропонував метод, на якому ґрунтується сучасне читання ієрогліфів мая.
Харківські роки
Кнорозов народився 19 листопада 1922 року в селищі Південне під Харковом (англомовні джерела часто називають місцем народження сам Харків). Батько був інженером, бабуся по батьковій лінії — вірменська акторка Марі Забель. Дитинство припало на Голодомор 1932–1933 років, який він згадував серед найважчих спогадів.
1939 року закінчив робітфак при Другому Харківському медичному інституті й вступив на історичний факультет Харківського університету. Устиг провчитися два курси до війни. Восени 1941 року його мобілізували на будівництво оборонних споруд на Чернігівщині; після оточення він повернувся на Харківщину й жив там до 1943 року. Потім разом з матір’ю перейшов лінію фронту й опинився в Москві.
Дешифрування
У Московському університеті Кнорозов вивчав історію Стародавнього Сходу та етнографію. Зайнятися письмом мая його підтримав науковий керівник Сергій Токарєв. Ключем стала «абетка» Дієго де Ланди — іспанського єпископа XVI століття, який водночас спалював рукописи мая й записав відомості про їхнє письмо. Дослідники давно вважали цю абетку помилковою.
Кнорозов показав, що Ланда й писар-мая не зрозуміли одне одного: коли єпископ просив написати «літеру», писар малював знак відповідного складу. У статті «Древняя письменность Центральной Америки» (1952) він довів, що письмо мая має фонетичну складову. Він також сформулював принцип сингармонізму: слово типу «приголосний—голосний—приголосний» записували двома складовими знаками, де голосний другого знака повторює перший.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1952 | стаття про фонетичний характер письма мая |
| 1955 | за дисертацію про Ланду одразу отримав ступінь доктора наук |
| 1963 | монографія «Письменность индейцев майя» з каталогом знаків |
| 1975 | переклад ієрогліфічних рукописів мая |
| 1977 | Державна премія СРСР |
Визнання
На Заході ідеї Кнорозова довго відкидали. Найвпливовіший маяніст того часу Ерік Томпсон гостро критикував фонетичний підхід, і мало хто наважувався йому заперечувати. Переломом стала перша конференція в Паленке 1973 року: її учасники, спираючись на складовий принцип, прочитали перелік давніх правителів міста.
Кнорозов працював також над письмом острова Пасхи та протоіндійським письмом долини Інду; запропоноване його групою читання індських написів загальновизнаним не стало. Після закінчення університету він працював у ленінградському Інституті етнографії (Кунсткамері) — до кінця життя.
Пізні роки
1990 року на запрошення президента Гватемали Кнорозов уперше побачив міста мая; там його нагородили державною відзнакою (українські джерела пишуть про Велику золоту медаль, англомовні — про орден Кетсаля). Мексика нагородила його орденом Ацтекського орла (1994 або 1995). Помер учений у Санкт-Петербурзі наприкінці березня 1999 року; джерела розходяться щодо дати — 30 чи 31 березня.
Запитання
У чому полягало відкриття Кнорозова?
Іспанський єпископ Дієго де Ланда в XVI столітті записав «абетку» мая, але дослідники не могли за нею читати. Кнорозов припустив, що писар на прохання назвати літеру малював знак склад, наприклад «бе» замість «б». Отже, письмо мая — поєднання знаків-слів і складових знаків. Цей принцип став основою сучасного читання написів.
Чи бував Кнорозов у країнах мая?
Свою головну працю він виконав у кабінеті, за публікаціями трьох збережених рукописів. Після конгресу американістів у Копенгагені 1956 року його не випускали за кордон. Руїни міст мая він побачив лише 1990 року, на запрошення президента Гватемали Вінісіо Сересо.
Де вшановано пам’ять Кнорозова?
2018 року в мексиканському місті Мерида на Юкатані встановили пам’ятник ученому з його кішкою Асею на руках. Мексика ще за життя нагородила його орденом Ацтекського орла.
Див. також
- Український алфавіт Сучасний склад: А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я.
- Лінгвістична палеонтологія Термін увів швейцарський мовознавець Адольф Піктет у праці «Індоєвропейські початки, або Первісні арійці: нарис лінгвістичної палеонтології» (1859–1863).
- Зарецький (Заріцький) Іван Антонович Освіту здобув удома, науковцем став як аматор: розкопував кургани на Полтавщині й Харківщині.
- Розділ «Етнографи» Усі статті підрозділу «Етнографи».
Джерела
- Кнорозов Юрій Валентинович — Вікіпедія (українська)
- Yuri Knorozov — Wikipedia (англійська)
- Wikidata: Q407741
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБРАКАДА́БРА Абракадабра (лат. abracadabra) — магічне слово, яке з античності писали на амулетах як заклинання проти хвороб; у сучасній мові — безглуздий набір слів, незрозуміла нісенітниця, а також «чарівне слово» фокусників.
- АФҐАНЦІ Афганці, або пуштуни (самоназва — пахтун, пухтун), — іранський за мовою народ Південної та Центральної Азії, що живе переважно на півдні й сході Афганістану та на північному заході Пакистану; розмовляє мовою пушту.
- АХЕЙЦІ Ахейці (дав.-гр. Ἀχαιοί) — одне з чотирьох основних давньогрецьких племен поряд з іонійцями, дорійцями й еолійцями; у поемах Гомера — загальна назва греків, що воювали під Троєю, а в класичну добу — мешканці області Ахея на півночі Пелопоннесу.
- АЛБАНСЬКА МОВА Албанська мова (алб. shqip, gjuha shqipe) — мова албанців, що становить окрему, ізольовану гілку індоєвропейської мовної сім'ї; державна в Албанії та Косові, одна з офіційних у Північній Македонії й Чорногорії.