Зарецький (Заріцький) Іван Антонович

Коротко

• Освіту здобув удома, науковцем став як аматор: розкопував кургани на Полтавщині й Харківщині.
• 1894 року видав працю про гончарний промисел Полтавської губернії, у 1894–1899 роках керував Опішнянською гончарною майстернею.
• 1912 року разом із Миколою Макаренком досліджував місце знахідки Перещепинського скарбу.
• Останні роки жив в Оренбурзі, де завідував археологічним відділом місцевого музею.

Систематичної освіти Іван Зарецький не мав: його вчителями були батько-збирач старожитностей і сама Полтавщина, де кургани й городища траплялися на кожному кроці. Із цього аматорського захоплення виросла робота, яку нині цитують історики археології та дослідники українського гончарства.

Життєпис

Народився в серпні 1857 року в містечку Лютенька Гадяцького повіту (тепер село Гадяцького району Полтавської області). Від батька перейняв інтерес до давнини, збирав старовинні речі та монети. 1887 року його прийняли до Московського товариства любителів природознавства, антропології та етнографії, 1890-го — до Московського археологічного товариства.

Довгий час Зарецький жив у Полтаві. Він став одним із засновників природничо-історичного музею Полтавського губернського земства й працював у ньому в 1892–1902 та 1910–1912 роках. У 1902–1906 роках служив у Музеї імператора Олександра III у Петербурзі.

1912 року переїхав до Воронежа, 1915-го — до Оренбурга. Там у 1928–1936 роках завідував археологічним відділом місцевого музею. Помер 14 серпня 1936 року на станції Кувандик під час розкопок.

Польові дослідження

• У 1872–1885 роках обстежував археологічні пам’ятки Полтавщини вздовж Коломаку, Мерли й Ворскли.
• У 1887–1889 роках розкопав на Харківщині 14 курганів доби бронзи та скіфського часу.
• У 1889–1891 роках досліджував середньовічні підземні ходи під Полтавою.
• 1912 року разом із Миколою Макаренком вивчав місце знахідки Перещепинського скарбу біля Малої Перещепини.

Гончарство Опішні

Зарецький докладно обстежив гончарний промисел краю, і 1894 року вийшла його книжка «Гончарный промысел в Полтавской губернии» — один із перших ґрунтовних описів ремесла, яке й сьогодні вважають візитівкою Полтавщини. У 1894–1899 роках він організував і очолював навчальну гончарну майстерню в Опішні, нині головному осередку українського гончарства.

Етнографія

Зарецький опікувався й живою народною культурою. 1903 року в Полтаві він влаштував концерт кобзарів і лірників, на якому був присутній Микола Лисенко. У 1912–1913 роках підготував альбоми «Украинское народное творчество».

Розбіжності в джерелах

Старі словникові статті подавали дату смерті як «після 1912 року, Полтава»: тоді біографію обривав переїзд дослідника до Росії. Сучасна довідка Енциклопедії Сучасної України простежує його життя до 1936 року в Оренбурзі.

Запитання

Як правильно — Зарецький чи Заріцький?

Енциклопедія Сучасної України подає прізвище як «Зарецький», так воно звучало й у дореволюційних виданнях. Форма «Заріцький» трапляється в старіших українських довідниках; обидва написи стосуються однієї людини.

Яке відношення Зарецький має до Перещепинського скарбу?

Скарб — близько 75 кг золотих і срібних речей VII століття — знайшли діти біля села Мала Перещепина 1912 року. Того ж року Зарецький разом із Миколою Макаренком оглядав місце знахідки й збирав відомості про неї; згодом дослідники пов’язали комплекс із булгарським ханом Кубратом.

Див. також

• Коршак Кирило Юхимович Працював в Археологічному музеї та Інституті історії матеріальної культури ВУАН у 1932–1937 роках.
• Білогрудівська культура Назва походить від Білогрудівського лісу біля села Піківець на Уманщині, де зольники розкопували 1918–1926 років.
• Розділ «Археологи України» Усі статті підрозділу «Археологи України».

Джерела

1. Ханко В. М. Зарецький Іван Антонович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 10. — Київ, 2010.
2. Перещепинський скарб — Вікіпедія (українська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.