Дифілоботріоз

Коротко

• Збудник — стьожак (стьожківець) широкий, Diphyllobothrium latum, один із найдовших паразитів людини: за різними даними зазвичай 2–10 або 4–15 м.
• Розвиток іде зі зміною трьох хазяїв: веслоногі рачки → хижа прісноводна риба → людина чи тварина.
• Заражаються, коли їдять сиру, слабосолону або недостатньо просмажену рибу та ікру, особливо щучу.
• Тривала інвазія може спричинити дефіцит вітаміну B12 і своєрідну анемію.

Стьожак широкий може жити в кишечнику людини роками й вирости до кількох метрів, а людина довго не здогадуватиметься про це. Причина зараження майже завжди одна — улюблена страва з риби, яку недоварили, недосолили чи недосмажили.

Збудник

Дифілоботріоз спричинюють цестоди родини Diphyllobothriidae. У людини описано близько десятка видів, але переважна більшість випадків припадає на стьожака широкого (Diphyllobothrium latum). Його довжина в кишечнику людини здебільшого становить кілька метрів: українські довідники наводять 2–10 м, англомовні — 4–15 м, а окремі особини, за повідомленнями, сягали 20–25 м. Голівка має не присоски, а дві глибокі щілини — ботрії, якими паразит тримається за слизову. Тіло складається з тисяч члеників, і черв’як виділяє мільйони яєць.

Цикл розвитку

1. Яйця з випорожненнями потрапляють у прісну воду; за температури 10–20 °C у них формується зародок із війками — корацидій.
2. Корацидія ковтають веслоногі рачки (циклопи, діаптомуси), у яких розвивається личинка-процеркоїд.
3. Рачка з’їдає риба. Личинка проникає в м’язи, ікру чи печінку й перетворюється на плероцеркоїд.
4. Хижі риби, поїдаючи дрібну рибу, накопичують личинок; найбільше їх у щуки, окуня, йоржа, миня.
5. Людина або тварина з’їдає погано оброблену рибу, і за кілька тижнів у кишечнику виростає дорослий стьожак.

Остаточними хазяїнами, крім людини, бувають собаки, коти, свині, лисиці, ведмеді, тюлені. Тому хвороба належить до природно-осередкових: черв’як може циркулювати серед диких тварин і без участі людини.

Прояви

Часто інвазія перебігає без явних скарг. Можливі нудота, біль у животі, нестійкі випорожнення, втомлюваність, втрата ваги. Паразит поглинає вітамін B12, тому в частини хворих розвивається дифілоботріозна анемія, схожа на перніціозну: слабкість, запаморочення, запалення язика. Іноді пацієнт сам помічає членики, що відходять з випорожненнями.

Діагноз ставлять за яйцями в аналізі калу. Лікування призначає лікар; стандартний препарат — празиквантел, при анемії додатково дають вітамін B12.

Профілактика

• Ретельно проварювати й просмажувати прісноводну рибу.
• Не куштувати сирий фарш під час готування.
• Солити рибу й ікру за перевіреною технологією або заздалегідь глибоко заморожувати.
• Не скидати неочищені стоки у водойми й не годувати тварин сирою рибою.

Хвороба дуже давня: яйця дифілоботрій знайдено в людських рештках віком 4–10 тисяч років на тихоокеанському узбережжі Південної Америки. У 1970-х роках лише в Європі налічували близько 5 мільйонів інфікованих, в Азії — близько 4 мільйонів.

Запитання

Чи можна заразитися від суші чи в’яленої риби?

Ризик пов’язаний насамперед з прісноводною рибою та лососевими, які нерестяться в річках, якщо їх не готують належно. Личинок знищують ретельне проварювання чи просмажування, правильне засолювання або глибоке заморожування. Слабко просолена ікра й домашня в’ялена риба — типові джерела зараження.

Чи поширений дифілоботріоз в Україні?

Небагато. Осередки відомі в басейні Дніпра, у дельті Дунаю та біля водосховищ, але вони малоінтенсивні: теплі води гірше підходять для розвитку яєць, а сиру рибу в Україні їдять рідко. Найбільше хворих традиційно в Скандинавії, Фінляндії, Карелії та Сибіру.

Від кого може заразитися собака чи кіт?

Тварини заражаються так само, як люди, — коли їдять сиру рибу або рибні відходи. Тому сиру річкову рибу домашнім тваринам не дають, а відходи рибних господарств знешкоджують.

Див. також

• Дипілідіози Збудник — ціп’як собачий, або огірковий, завдовжки до 40–60 см.
• Давенеоз Основний збудник — Davainea proglottina завдовжки лише 0,5–4 мм, з кількох члеників.
• Зоонози Відомо понад 200 зоонозів; за оцінками, близько 60 % інфекційних хвороб людини і до трьох чвертей нових інфекцій мають тваринне походження.
• Розділ «Ветеринарія» Хвороби тварин, їхні збудники, профілактика й ветеринарна санітарія.

Джерела

1. Дифілоботріоз — Вікіпедія (українська)
2. Diphyllobothriasis — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.