Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

АТЛАНТИДА

Атлантида

Атлантида (дав.-гр. Ἀτλαντὶς νῆσος — острів Атланта) — вигаданий острів-держава з діалогів Платона «Тімей» і «Крітій», який після невдалої війни з прадавніми Афінами за одну добу поринув у море «за Геракловими стовпами».

Розділ: Міфи Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Єдині первинні джерела — два діалоги Платона, написані близько 360 року до н. е.; решта згадок спирається на них.
  • У Платона Атлантида — морська імперія, протиставлена ідеальній державі Афін, тобто філософська алегорія.
  • Сучасні філологи й історики античності вважають розповідь вигадкою, але сперечаються, що могло її надихнути.
  • Серед ймовірних прообразів називають виверження вулкана на Тері (Санторині), загибель міста Геліка 373 року до н. е., Троянську війну.

Розповідь про Атлантиду в Платона вкладено в уста афінського політика Крітія. Той посилається на законодавця Солона, який нібито почув її в Єгипті від жерців. Цей ланцюжок переказів створює враження давньої традиції, але жодного іншого самостійного джерела про острів не збереглося.

Що пише Платон

У діалозі «Тімей» Сократ розмірковує про досконалу державу зі своєї «Держави», і Крітій пропонує приклад з минулого. Понад дев’ять тисяч років тому, за його словами, за Геракловими стовпами (Гібралтаром) лежав острів, більший за Лівію й Азію разом. Його царі панували над багатьма островами й частиною материка, а потім рушили війною на Європу. Прадавні Афіни зупинили їх, після чого землетрус і повінь за одну добу поглинули Атлантиду.

Діалог «Крітій» описує саму державу. Боги поділили землю, і острів дістався Посейдонові. Від його союзу зі смертною Клейто народилося п’ять пар близнюків; старший, Атлант, став царем усього острова, а від його імені пішла назва океану. Столицю оточували три кільцеві канали з водою, з’єднані тунелями для кораблів, а на півдні острова простягалася довгаста рівнина розміром 3000 на 2000 стадій.

Алегорія чи історія

Більшість сучасних філологів вважає Атлантиду вигадкою. Платон протиставив могутню морську імперію Заходу ідеалізованим прадавнім Афінам. Острів гине, бо втратив прихильність богів через пиху, — це урок про державу, а не хроніка.

Водночас науковці обговорюють, що могло стати поштовхом до сюжету:

  • виверження вулкана на Тері (Санторині) у XVII–XVI століттях до н. е.;
  • навала «народів моря» наприкінці бронзової доби;
  • Троянська війна;
  • невдалий похід Афін на Сицилію 415–413 років до н. е.;
  • загибель міста Геліка в Ахаї під час землетрусу 373 року до н. е.

Пошуки й наслідування

Атлантиду «знаходили» на Сардинії, Криті, Мальті, у Тунісі, біля Гібралтару, на Азорських островах, у Північному морі й навіть у Швеції. У XIX столітті Ігнатіус Доннеллі видав книжку «Атлантида: допотопний світ», після якої легенда стала улюбленим сюжетом псевдонауки. Утопісти Відродження, як-от Френсіс Бекон у «Новій Атлантиді», навпаки, використали образ як рамку для власних проєктів ідеального суспільства. Сьогодні слово «Атлантида» означає будь-яку вигадану зниклу цивілізацію.

Запитання

Чи існувала Атлантида насправді?

Археологічних чи письмових свідчень, які не спиралися б на Платона, немає. Сучасні дослідники античності вважають Атлантиду літературною вигадкою — алегорією про пиху держав, хоча Платон міг запозичити окремі мотиви з реальних подій чи давніх переказів.

Чому Атлантиду пов’язують із Санторином?

Виверження вулкана на острові Тера (Санторин) у XVII або XVI столітті до н. е. спричинило величезне цунамі, яке, на думку частини вчених, завдало удару мінойській цивілізації на Криті. Деякі дослідники припускають, що спогад про цю катастрофу міг надихнути легенду. Доведеною ця гіпотеза не є.

Звідки назва Атлантичного океану?

У «Крітії» Платон пише, що старшого сина Посейдона звали Атлантом і на його честь назвали і острів, і океан. Тож уже в античному тексті назва океану пов’язана з цим іменем.

Див. також

  • Атлантичний океан Площа разом з окраїнними й внутрішніми морями — близько 106,5 млн км², без них — близько 81,8 млн км².
  • Атлант Міфічний Атлант, син титана Япета, тримає небо як кару за участь у війні титанів проти Зевса.
  • Арістотель Двадцять років навчався в Академії Платона, але відкинув його вчення про ідеї.
  • Афродіта За Гесіодом, народилася з морської піни біля Кітери чи Кіпру; за Гомером — донька Зевса й Діони.
  • Розділ «Міфи» Міфологічні персонажі, сюжети й образи різних народів.

Джерела

  1. Атлантида — Вікіпедія (українська)
  2. Atlantis — Wikipedia (англійська)
  3. Платон. Тімей. Крітій.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику