Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

АЛЬБСЬКИЙ ВІКІ ЯРУС

Альбський вік і ярус

Альбський вік і ярус, або альб, — останній (шостий знизу) вік ранньокрейдової епохи та відповідний йому ярус, тобто товща порід, що відклалися приблизно між 113 і 100,5 мільйона років тому.

Розділ: Археологія Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Назву запропонував 1842 року Альсід д’Орбіньї за латинською назвою річки Об (Alba) у Франції.
  • Іде після аптського ярусу, перекривається сеноманським, з якого починається пізня крейда.
  • Провідні викопні — амоніти, зокрема Hoplites dentatus і Leymeriella tardefurcata.
  • В Україні поширений у Дніпровсько-Донецькій і Причорноморській западинах, Карпатах і Криму.

Крейдовий період геологи ділять на дві епохи, а кожну — на кілька віків. Альб замикає ранню крейду: після нього починається пізня, сеноманська частина розрізу. Час альбу за сучасною Міжнародною хроностратиграфічною шкалою — приблизно від 113,2 до 100,5 мільйона років тому, тобто понад дванадцять мільйонів років.

Назва і перші описи

Ярус виділив 1842 року французький палеонтолог Альсід д’Орбіньї. Назву він утворив від латинського імені річки Об (Alba) на північному сході Франції, у басейні якої добре відслонюються породи цього віку. У старій англійській літературі для частини альбу трапляється назва «гольт» — від глинистої товщі на півдні Англії.

Як проводять межі

Нижню межу альбу визначено точкою глобального стратотипу (GSSP), яку Міжнародний союз геологічних наук затвердив 2016 року. Розріз розташований біля Коль-де-Пре-Гіттар у французькому департаменті Дром, а маркером слугує перша поява планктонної форамініфери Microhedbergella renilaevis. Верхню межу проводять там, де в розрізі вперше трапляється форамініфера Rotalipora globotruncanoides.

Зазвичай альб ділять на нижній, середній і верхній під’яруси. У Західній Європі, особливо у Великій Британії, поширений і поділ на два під’яруси.

Викопні рештки

Для впізнавання альбських шарів найважливіші амоніти — головоногі молюски зі спірально закрученою черепашкою. Провідними вважають:

  • Leymeriella tardefurcata;
  • Douvilleiceras mammillatum;
  • Hoplites dentatus;
  • Stoliczkaia dispar.

Поряд із ними трапляються белемніти, двостулкові молюски, форамініфери, а також спори й пилок рослин.

Які породи утворилися

Тип відкладів Типові породи
Морські глини, аргіліти, мергелі, пісковики, гравеліти, піщано-глинистий фліш
Континентальні піщано-глинисті, вуглисті й каолінізовані товщі
Вулканогенні продукти виверження, місцями

Потужність альбу дуже різна: від кількох метрів до 800 метрів. На аптських шарах він лежить або безперервно, або з перервою, а згори його зазвичай згідно перекриває сеноман.

Серед відомих прикладів за межами України — фосфоритові шари Аргонни у Франції, лігніти Утрільяса в Іспанії, верхні нубійські пісковики в Африці.

Альб в Україні

Уперше на території України альбський ярус виокремив 1851 року геолог Костянтин Феофілактов. Відклади альбу відомі в Дніпровсько-Донецькій і Причорноморській западинах, у Карпатах і на Кримському півострові. Серед них переважають глини, піски, пісковики й мергелі. Завдяки пористим пісковикам альбські товщі вважають перспективними на нафту й природний газ.

Запитання

Чим вік відрізняється від ярусу?

Вік — це відрізок геологічного часу, ярус — шари порід, що за цей час нагромадилися. Тому кажуть «альбський вік», коли йдеться про час, і «альбський ярус», коли мають на увазі глини чи пісковики, які можна побачити в розрізі.

Чому альбський ярус цікавить нафтовиків?

Серед альбських відкладів багато пісковиків і пісків — порід із добрими колекторськими властивостями, тому їх розглядають як перспективні на нафту й газ, зокрема в Дніпровсько-Донецькій западині.

Як визначають межі альбського ярусу?

За першою появою певних видів планктонних форамініфер. Нижню межу 2016 року закріпили стратотипом у розрізі Коль-де-Пре-Гіттар на південному сході Франції; верхню межу, тобто початок сеноману, проводять за появою виду Rotalipora globotruncanoides.

Див. також

  • Абу-Сафа Відкрите 1963 року, видобуток триває з 1966 року.
  • Крим (Автономна Республіка Крим) Півострів омивають Чорне й Азовське моря; з материком його з’єднують Перекопський перешийок і Арабатська стрілка.
  • Альбіт Вміщує менше 10 % анортитової складової; містить близько 68 % кремнезему, 19 % глинозему й 12 % оксиду натрію.

Джерела

  1. Альбський ярус — Вікіпедія (українська)
  2. Albian — Wikipedia (англійська)
  3. Wikidata: Q301728
  4. Мала гірнича енциклопедія. Т. 1. — Донецьк: Донбас, 2004.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику