АГАДЖАРІ
Агаджарі
Агаджарі — велике газоконденсатно-нафтове родовище на південному заході Ірану, у провінції Хузестан, приблизно за 130 км від Абадана; належить до нафтогазоносного басейну Перської затоки.
Коротко
- Відкрите 1938 року Англо-перською нафтовою компанією, нині належить Національній іранській нафтовій компанії.
- Приурочене до асиметричної антикліналі завдовжки близько 56–60 км і завширшки 6 км.
- Головні продуктивні пласти — тріщинуваті вапняки світи асмарі та верхньої крейди.
- З 2008 року в пласт закачують газ із родовища Південний Парс, щоб підтримати видобуток.
Хузестан на південному заході Ірану — головний нафтовий район країни, і Агаджарі серед його старих велетнів. Родовище відкрили 1938 року геологи Англо-перської нафтової компанії; центр промислу — однойменний населений пункт Агаджарі.
Геологія
Поклади пов’язані з різко асиметричною антикліналлю — складкою гірських порід, вигнутою догори. Її розміри близько 6 на 56–60 км. По покрівлі світи асмарі (олігоцен — нижній міоцен) структура має два куполи, розділені пологою сідловиною, і кожен із них містить газову шапку.
Нафта зосереджена у двох товщах:
- вапняках світи асмарі, потужність яких перевищує 300 м;
- вапняках верхньої крейди.
Колектор порово-тріщинний: нафта заповнює і пори породи, і мережу тріщин. Поклади масивні, склепінчасті й гідродинамічно пов’язані між собою. Поверх нафтоносності — понад 1,2 км, газонафтовий контакт лежить на глибині близько 1400 м, водонафтовий — близько 2590 м. Початковий пластовий тиск становив 28,2 МПа, температура — 77 °C.
Нафта
Нафта Агаджарі середньої густини (близько 850 кг/м³), з в’язкістю 5,7 сантипуаза й умістом сірки близько 1,4 %. Її перекачують нафтопроводами до порту Бендер-Махшехр і на нафтопереробний завод в Абадані.
Розробка
Початок промислового видобутку джерела датують по-різному: 1940 або 1945 роком. Наприкінці XX століття на родовищі працювало близько 60 фонтанних свердловин. Видобуток в англомовних джерелах оцінено приблизно в 170 тисяч барелів на добу, але без чіткої прив’язки до року.
Оператором є Національна іранська компанія південних нафтових родовищ (NISOC), дочірня структура державної NIOC, яка веде й інші гігантські родовища Хузестану — Ахваз, Гечсаран, Марун. Щоб уповільнити падіння видобутку на виснаженому родовищі, наприкінці 2008 року запустили один із найбільших у світі проєктів закачування газу для підвищення нафтовіддачі.
Запитання
Скільки нафти в Агаджарі?
Оцінки різняться залежно від того, що рахують. Гірничий енциклопедичний словник подає початкові промислові запаси близько 1,28 млрд тонн нафти й 263 млрд м³ газу. Англомовні джерела оцінюють геологічні запаси приблизно в 28 млрд барелів, з яких видобувними вважають близько 10 млрд, і повідомляють, що вже видобуто понад 8,8 млрд барелів.
Навіщо в родовище закачують газ?
За десятиліття експлуатації тиск у пласті знизився, і нафта гірше надходить до свердловин. Проєкт закачування газу, запущений наприкінці 2008 року, підтримує тиск: сірчистий газ з фаз 6–8 родовища Південний Парс подають трубопроводом завдовжки 504 км.
Див. також
- Абкайк Відкрите 1940 року, промислову розробку почали 1946-го.
- Абу-Сафа Відкрите 1963 року, видобуток триває з 1966 року.
- Альмаден За всю історію з руд Альмадена отримано близько 250 тис. т ртуті — більше, ніж з будь-якого іншого родовища.
- Розділ «Родовища» Усі статті підрозділу «Родовища».
Джерела
- Агаджарі — Вікіпедія (українська)
- National Iranian South Oil Company: Aghajari oil field — Wikipedia (англійська)
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3.
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБАКАНСЬКЕ ЗАЛІЗОРУДНЕ РОДОВИЩЕ Абаканське залізорудне родовище — родовище магнетитових руд у Республіці Хакасія (Росія), у відрогах Західного Саяну, у верхній течії річки Абакан поблизу міста Абаза.
- АГАФОНОВ Агафонов Валеріан Костянтинович (31 липня 1863 — 27 січня 1955) — геолог, ґрунтознавець і популяризатор природознавства, учень Василя Докучаєва, дослідник ґрунтів Полтавщини, згодом професор у Сімферополі та Парижі.
- АЛЬБІТ Альбіт (від лат. albus — білий) — породотвірний мінерал класу силікатів, натрієвий польовий шпат складу Na[AlSi₃O₈], крайній натрієвий член ряду плагіоклазів.
- АЛЬБСЬКИЙ ВІКІ ЯРУС Альбський вік і ярус, або альб, — останній (шостий знизу) вік ранньокрейдової епохи та відповідний йому ярус, тобто товща порід, що відклалися приблизно між 113 і 100,5 мільйона років тому.