Агафонов Валеріан Костянтинович

Коротко

• Закінчив Петербурзький університет (1889), однокурсник і друг Володимира Вернадського.
• У Полтавській експедиції Докучаєва описав геологію Прилуччини та Миргородщини, 1893 року склав ґрунтову карту Полтавської губернії.
• Після 1906 року жив в еміграції у Франції, 1917–1920 років працював у Петрограді й Криму, потім знову виїхав до Парижа.
• Уклав першу ґрунтово-генетичну карту Франції (1936).

На початку 1890-х років Полтавська губернія стала полігоном для молодої науки про ґрунти: тут працювала експедиція Василя Докучаєва, що збирала дані для оцінки земель. До неї увійшли молоді випускники Петербурзького університету. Серед них був Валеріан Агафонов, якому дісталися Прилуцький і Миргородський повіти.

Освіта і полтавські роки

Агафонов народився 31 липня 1863 року. 1889 року закінчив Петербурзький університет, з яким пов’язана більша частина його наукової роботи в Росії. Він був учнем Докучаєва, а з однокурсником Володимиром Вернадським його поєднувала багаторічна дружба.

У Полтавській експедиції Агафонов вивчав ґрунти Прилуцького повіту. Його доробок увійшов до видання «Материалы к оценке земель Полтавской губернии» (1892–1894):

• геологічний опис Прилуччини та Миргородщини;
• ґрунтова карта Полтавської губернії (1893).

1902 року Петербурзька академія наук нагородила його премією імені графа Д. А. Толстого за комплексне вивчення полтавських земель.

Еміграція

Через участь у революційних подіях Агафонов 1906 року виїхав за кордон — спершу до Женеви, потім до Парижа. До 1917 року працював у французьких науково-дослідних інститутах і викладав у Паризькому університеті мінералогію та ґрунтознавство.

1917 року, коли Вернадський став товаришем міністра освіти Тимчасового уряду, Агафонов повернувся до Петрограда. Він працював у Вченому сільськогосподарському комітеті та в Комісії з вивчення природних продуктивних сил (КЕПС). 1920 року переїхав до Криму, брав участь у роботі Комісії з вивчення ґрунтів Криму й викладав як професор Таврійського університету в Сімферополі. У жовтні 1920 року знову виїхав до Франції.

Ґрунти Франції

В еміграції Агафонов досліджував ґрунти Франції та Північної Африки. 1936 року вийшла його головна праця французькою мовою про ґрунти Франції з погляду ґрунтознавства, присвячена Докучаєву, разом із першою ґрунтово-генетичною картою країни. Він також залишив спогади й праці про Вернадського. Помер 27 січня 1955 року в Ніцці (за деякими каталогами — 28 січня).

Запитання

Що таке Полтавська експедиція Докучаєва?

Комплексне обстеження земель Полтавської губернії під керівництвом Василя Докучаєва на початку 1890-х років, метою якого було зібрати дані для оцінки земель. Учасники вивчали геологію, ґрунти й рослинність кожного повіту, а результати вийшли багатотомником «Материалы к оценке земель Полтавской губернии».

Як пов’язані Агафонов і Вернадський?

Вони навчалися на одному курсі Петербурзького університету, разом працювали в Полтавській експедиції й залишалися друзями. Агафонов листувався з Вернадським, писав про нього спогади, а за його сприяння Вернадський отримав перший грант Фонду Розенталя на дослідження живої речовини.

Див. також

• Лучні ґрунти Мають потужний темний гумусовий горизонт і ознаки оглеєння в нижній частині профілю.
• Коричневі ґрунти Формуються в кліматі з теплою вологою зимою та сухим спекотним літом, переважно в горах і передгір’ях.
• Крижанівський Леонід Андрійович Майже сорок років працював у Київському університеті: від хранителя мінералогічного кабінету до професора кафедри мінералогії.
• Розділ «Ґрунтознавство» Типи ґрунтів, їхня будова, родючість, ерозія та охорона.

Джерела

1. Агафонов Валеріан Костянтинович — Вікіпедія (українська)
2. Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 2: Листування з українськими вченими. Кн. 1: А–Г. — Київ, 2011.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.