Абаканське залізорудне родовище

Коротко

• Відоме з 1856 року, коли тут почали добувати руду й виплавляти залізо; уральські майстри назвали гору «Абаканська благодать».
• Руди контактово-метасоматичні: магнетит і скарни в кембрійських осадових і туфогенних породах.
• Балансові запаси, за різними оцінками, — 145–153 млн т руди; середній вміст заліза близько 43 %.
• З 1956–1957 року руду добували відкритим способом, з 1962 — підземним; головний споживач — металургійні заводи Новокузнецька.

Історія родовища почалася з невеликої кузні. 1856 року відставний козак Олександр Сипкін брав руду з пагорба, який місцеві називали «Абаканською благодаттю», і того ж року біля нього постав Абаканський залізоробний завод. Так виникло й місто Абаза, що й досі живе з видобутку руди.

Розташування

Родовище лежить на півдні Сибіру, у Республіці Хакасія, у відрогах Західного Саяну (у джерелах — то північно-західних, то північно-східних). Поруч, у міжгірній улоговині у верхній течії річки Абакан, розташоване місто Абаза — приблизно за 180 км від столиці республіки Абакана. Рудник міститься за кілька кілометрів від міста.

Геологічна будова

За походженням родовище контактово-метасоматичне. Рудні тіла круто падають і складаються з магнетитової руди та скарнів, які легко збагачуються. Вмісні породи — кембрійські (за різними даними, ранньо- або середньокембрійські) осадові й туфогенні товщі, прорвані інтрузіями сієнітів і діоритів.

• Рудних тіл п’ять; їх розсікають розломи зі зміщенням до 50 м.
• Разом із магнетитом трапляються актиноліт, хлорит, кальцит і кобальтовмісний пірит.
• Розвідано на глибину 1200–1300 м.
• Середній вміст заліза в запасах — 43,4 %, у видобутій руді — близько 47,5 %. Домішки — кобальт, цинк і сірка.

Балансові запаси оцінювали в 145 млн т руди; за іншими даними — 153 млн т, а розвідані запаси — 118,4 млн т із вмістом заліза 42,3–46,9 %. Цифри стосуються радянських і пострадянських оцінок.

Історія розробки

Період	Що відбувалося
1856–1926	кустарний видобуток, залізоробні й чавуноливарні заводи (з 1867 — купця Кольчугіна)
після 1926	заводи закрито, руду добували з перервами
1947–1959	будівництво Абаканського рудоуправління з фабрикою збагачення
з 1956–1957	відкритий кар’єр (до глибини 140 м)
з 1962	підземний видобуток, шахта завглибшки 400 м

Пізніше рудник розкривали п’ятьма вертикальними стволами, застосовували систему примусового обвалення з вилученням близько 85 % руди. Середній видобуток становив приблизно 2,4 млн т на рік. Концентрат ішов на Новокузнецький металургійний комбінат у Кузбасі.

Пізніше родовище розробляв Абаканський філіал компанії «Євразруда». Згодом мова зайшла про припинення видобутку й закриття шахти, проти чого виступають мешканці Абази, для якої рудник — головне підприємство. Населення міста, за даними Росстату, 2025 року становило 11 823 особи.

Запитання

Що таке скарнові руди?

Скарни утворюються на контакті магматичного тіла з вапняками та іншими карбонатними породами: гарячі розчини з інтрузії заміщують вихідну породу новими мінералами. Такі родовища називають контактово-метасоматичними; саме до них належить і Абаканське.

Чи працює Абаканський рудник сьогодні?

Рудник біля Абази залишається головним підприємством міста, проте влада планує припинити видобуток і закрити шахту, проти чого виступають мешканці. Надійних відкритих даних про обсяги видобутку в останні роки обмаль.

Див. також

• Криворізький залізорудний басейн Геологічно — синклінорій у межах Українського щита; руди пов’язані з докембрійською криворізькою серією.
• Кременчуцький залізорудний район Залізисті кварцити тягнуться смугою з півночі на південь на 45 кілометрів завширшки від кількох сотень метрів до 1–3 кілометрів.
• Розділ «Геологія» Будова Землі, гірські породи, родовища корисних копалин і геологи.

Джерела

1. Абаканське залізорудне родовище — Вікіпедія (українська)
2. Абаза (город) — Википедия (російська)
3. Wikidata: Q4054261

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.