Альбіт

Коротко

• Вміщує менше 10 % анортитової складової; містить близько 68 % кремнезему, 19 % глинозему й 12 % оксиду натрію.
• Триклінний, білий, зі скляним блиском; твердість 6–6,5, густина близько 2,62.
• Уперше описаний 1815 року в Швеції Юганом Готтлібом Ганом і Єнсом Якобом Берцеліусом.
• В Україні поширений у Приазов’ї та в межах Українського щита; застосовується у виробництві кераміки та скла.

Білий колір, який дав мінералові ім’я, — найпоширеніший, але не єдиний: трапляються також безбарвні, зеленуваті та інакше забарвлені відміни. Альбіт належить до найважливіших породотвірних мінералів: він входить до складу гранітів, пегматитів і багатьох метаморфічних порід.

Склад і будова

Альбіт — каркасний алюмосилікат натрію з формулою Na[AlSi₃O₈]. Теоретичний склад, у відсотках:

Оксид	Вміст, %
SiO₂	68,44
Al₂O₃	19,35
Na₂O	11,67

Як домішки трапляються калій, кальцій, рубідій і цезій. Калій може заміщати натрій до 10 %; якщо його більше, мінерал уже вважають анортоклазом. Серед плагіоклазів альбітом називають членів ряду, у яких частка анортиту (кальцієвого компонента) менша за 10 %.

Властивості

Кристали альбіту таблитчасті, сингонія триклінна. Спайність досконала, злом нерівний, блиск скляний. Твердість за шкалою Мооса — 6–6,5, густина — близько 2,62. Майже завжди альбіт утворює двійники, помітні як тонке паралельне штрихування на гранях.

Розрізняють низький і високий альбіт. Обидва триклінні, але високий має трохи більшу елементарну комірку й утворюється з низького під час нагрівання понад 750 °C. Вище 1050 °C симетрія змінюється на моноклінну (моноальбіт), а за 1100–1120 °C мінерал плавиться.

Поширення

Альбіт трапляється в гранітах і пегматитах (зокрема пластинчаста відміна клевеландит), у гідротермальних жилах, у зеленосланцевих метаморфічних породах, що утворилися з базальтів. Часто його супроводжують біотит, рогова обманка, ортоклаз, мусковіт і кварц. Альбіт виникає також під час метасоматозу — заміщення одних мінералів іншими під дією розчинів.

Уперше мінерал описали 1815 року за знахідкою у Фіннбу поблизу Фалуна у Швеції. В Україні альбіт поширений у Приазов’ї, зокрема на Волноваччині, та загалом у межах Українського щита.

Застосування

Альбіт використовують у виробництві кераміки й скла. Окремі відміни з іризацією, як-от біломорит, шліфують як напівкоштовне каміння.

Запитання

Чим альбіт відрізняється від анортиту?

Обидва належать до плагіоклазів — польових шпатів, що утворюють неперервний ряд твердих розчинів. Альбіт — натрієвий кінець ряду, анортит — кальцієвий. Проміжні члени ряду містять обидва компоненти в різних пропорціях.

Що таке біломорит?

Це торгова назва одного з різновидів альбіту з іризацією — райдужним переливом кольору. Його 1925 року знайшов академік Олександр Ферсман біля узбережжя Білого моря; біломорит використовують як недорогий ювелірно-виробний камінь.

Див. також

• Анортит Кристалізується в триклінній сингонії — звідси назва «скошений».
• Антофіліт Назва — від латинського anthophyllum («гвоздика», пряність), за характерним коричнюватим кольором; саме слово походить від грецьких «квітка» й «листок».
• Апатит Основні різновиди: фторапатит, хлорапатит і гідроксилапатит — залежно від того, який аніон переважає.
• Альбський вік і ярус Назву запропонував 1842 року Альсід д’Орбіньї за латинською назвою річки Об (Alba) у Франції.
• Розділ «Мінералогія» Мінерали, кристали, їхній склад, властивості й походження.

Джерела

1. Альбіт — Вікіпедія (українська)
2. Albite — Wikipedia (англійська)
3. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. — Київ: Наукова думка, 1975.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.