Антофіліт

Коротко

• Назва — від латинського anthophyllum («гвоздика», пряність), за характерним коричнюватим кольором; саме слово походить від грецьких «квітка» й «листок».
• Твердість за шкалою Мооса — 5,5–6,5, густина — 2,85–3,4 г/см³ (дані різних довідників трохи розходяться), блиск скляний, колір сірувато-бурий, жовтувато-сірий, буро-зелений.
• Волокниста відміна — антофіліт-азбест, один із шести визнаних типів азбесту.

Серед амфіболів — великої групи силікатів зі здвоєними ланцюжками кремнекисневих тетраедрів у структурі — більшість мінералів кристалізується в моноклінній сингонії. Антофіліт належить до меншості: його кристалічна ґратка ромбічна. Від моноклінного куммінгтоніту, близького за складом, він відрізняється саме будовою, тож мінералоги розглядають ці два мінерали як поліморфи.

Склад і властивості

Антофіліт — водний силікат магнію з домішкою двовалентного заліза. Що більше в ньому заліза, то темніший колір і вища густина. Кристали видовжені, призматичні, часто утворюють променисті, стовпчасті чи волокнисті агрегати. Спайність досконала у двох напрямках під кутом близько 54° і 126°, як і в інших амфіболів.

Властивість	Значення
колір	сірувато-бурий, жовтувато-сірий, бурувато-зелений
блиск	скляний, у волокнистих агрегатах шовковистий
твердість	5,5–6 за англомовними довідниками, 6–6,5 за Малою гірничою енциклопедією
густина	2,85–3,2 г/см³ за англомовними довідниками, 2,9–3,4 г/см³ за Малою гірничою енциклопедією

За даними Малої гірничої енциклопедії, після нагрівання понад 400 °C антофіліт переходить у моноклінну модифікацію, а за температури близько 1000 °C — у піроксен енстатит.

Утворення

Мінерал виникає під час метаморфізму — перекристалізації порід під дією тиску й температури. Найчастіше це:

• ультраосновні магматичні породи, багаті на магній, де антофіліт утворюється з тальку за участю води й вуглекислого газу;
• кордієритові гнейси й кристалічні сланці, де він є другорядним мінералом;
• зони розломів, де по тріщинах циркулюють розчини з вуглекислотою.

Супутні мінерали — тальк, тремоліт, магнезит, серпентин, олівін. Присутність антофіліту підказує геологам, у яких умовах відбувався метаморфізм породи. Мінерал відомий і в Україні — у кристалічних сланцях та метаморфізованих магнезійних породах.

Запитання

Чи небезпечний антофіліт?

Сам мінерал у вигляді масивних кристалів чи зерен у породі безпечний. Небезпеку становить волокниста відміна — антофіліт-азбест: його мікроскопічні волокна, потрапляючи в легені, спричиняють азбестоз, мезотеліому та рак легень. Через це видобуток антофіліт-азбесту припинено, а його використання заборонене в багатьох країнах.

Де видобували антофіліт-азбест?

Найвідоміші родовища були у Фінляндії: копальня Пааккіла працювала з 1918 по 1975 рік і закрилася через проблеми з пилом. Великий кар’єр діяв також у Мацубасе в Японії (1883–1970). Мінерал ішов на азбестоцемент, ізоляцію й покрівельні матеріали.

Див. також

• Алмаз Твердість 10 за шкалою Мооса, густина 3,50–3,53 г/см³, дуже висока теплопровідність і сильний блиск.
• Апатит Основні різновиди: фторапатит, хлорапатит і гідроксилапатит — залежно від того, який аніон переважає.
• Розділ «Мінералогія» Мінерали, кристали, їхній склад, властивості й походження.

Джерела

1. Антофіліт — Вікіпедія (українська)
2. Anthophyllite — Wikipedia (англійська)
3. Мала гірнича енциклопедія / за ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — Т. 1.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.