АЛЕКСАНДР II
Олександр II (російський імператор)
Олександр II Миколайович (29 квітня 1818 — 13 березня 1881; дати за новим стилем) — імператор Російської імперії з 1855 року, старший син Миколи I, за якого скасовано кріпосне право і проведено низку великих реформ.
Коротко
- Вступив на престол 1855 року, у розпал програної Кримської війни; Паризький мир підписано в березні 1856-го.
- 19 лютого (3 березня) 1861 року оприлюднено маніфест про скасування кріпосного права; за ним пішли земська, судова, міська, військова та університетська реформи.
- Після Січневого повстання 1863–1864 років посилив русифікацію; схвалив Валуєвський циркуляр і 1876 року підписав Емський указ проти українського слова.
- Загинув 1 (13) березня 1881 року в Петербурзі від бомби народовольця Ігнатія Гриневицького.
Престол Олександр Миколайович успадкував у лютому 1855 року, коли Севастополь ще тримав облогу, а результат Кримської війни вже ні в кого не викликав сумнівів. Поразка, фінансова криза й невдоволення в суспільстві підштовхнули нового імператора до перетворень, яких імперія не знала з часів Петра I.
Перші роки
Перші роки правління позначилися послабленням нагляду над суспільством. 1855 року закрито Вищий цензурний комітет, оголошено амністію декабристам, петрашевцям і учасникам Польського повстання 1830 року. 1857 року ліквідували військові поселення, і того ж року запрацював таємний комітет із підготовки селянської реформи. Коронували Олександра II у вересні 1856 року, вже після Паризького миру.
Великі реформи
19 лютого (3 березня) 1861 року оприлюднено Маніфест про скасування кріпосного права. Селяни дістали особисту свободу, але землю мусили викуповувати або орендувати в поміщиків. Оцінки реформи розходяться: одні історики наголошують на новій економічній залежності селян, інші — на зростанні сільського господарства й припливі робочих рук у промисловість. Панас Мирний назвав її «голодною волею».
| Реформа | Початок |
|---|---|
| Селянська | 1861 |
| Військова | з 1862 |
| Університетська | з 1863 |
| Земська | 1864 |
| Судова | з 1864 |
| Міська | з 1870 |
Поворот після 1863 року
Січневе повстання 1863–1864 років охопило Польщу, Литву, Білорусь і Правобережну Україну. Його придушили; за участь страчено 128 осіб, тисячі заслано. Після повстання уряд перейшов до жорсткої русифікації поляків, білорусів і українців.
1863 року імператор схвалив Валуєвський циркуляр, що дозволяв друкувати українською лише художню літературу. 1876 року в Бад-Емсі він підписав таємний Емський указ, який забороняв українські книжки, ввезення видань з-за кордону, театральні вистави й навчання українською. Закривалися громади, зупинялися видання; більшість заборон скасовано тільки 1905 року. На Холмщині силоміць ліквідовували греко-католицькі парафії: 1874 року в селі Пратулин солдати розстріляли вірян, які боронили свою церкву.
Зовнішня політика
За Олександра II імперія підкорила Північний Кавказ і значну частину Середньої Азії. У 1863–1867 роках з чорноморського узбережжя виселено до Османської імперії сотні тисяч черкесів, і величезна частина з них загинула; цю депортацію називають завершальним актом черкеського геноциду. 1867 року Аляску продано США. Після війни з Османською імперією 1877–1878 років з-під османської влади вийшли Румунія, Сербія й Чорногорія, а Болгарія відновила державність.
Загибель
На імператора кілька разів робили замахи: 1866, 1867, двічі 1879 і 1880 року. 1 березня 1881 року в Петербурзі на нього напала група «Народної волі». Бомби виготовив винахідник і революціонер українського походження Микола Кибальчич. Перший вибух від бомби Миколи Рисакова (в українській Вікіпедії — Русаков) цар пережив, а друга, кинута Ігнатієм Гриневицьким, смертельно його поранила. Того ж дня Олександр II схвалив проєкт Лоріс-Мелікова про виборні законодавчі комісії, який його наступник не втілив.
На місці загибелі збудовано храм Воскресіння Христового, відомий як Спас на Крові.
Запитання
Чому Олександра II називають «Визволителем»?
Так його називають у російській історіографії за скасування кріпацтва та в болгарській — за війну 1877–1878 років, після якої Болгарія звільнилася від османської влади. В інших народів імперії, передусім у поляків і українців, це прізвисько вживають радше з іронією.
Що заборонив Емський указ?
Указ, підписаний 18 (30) травня 1876 року в Бад-Емсі, забороняв друкувати нові книжки українською мовою, ввозити українські видання з-за кордону, ставити вистави й друкувати тексти до нот українською, а також викладати нею в школах. Більшість обмежень скасували лише після революції 1905 року.
Чи продав Олександр II Аляску?
Так. 1867 року Російська імперія продала Аляску Сполученим Штатам за 7,2 мільйона доларів. Уряд вважав колонію збитковою й неспроможною до оборони в разі нової війни з Британією.
Див. також
- Селянська реформа 1861 року Особисту свободу отримали близько 22,5 млн поміщицьких селян імперії, з них кілька мільйонів — в українських губерніях.
- Кріпосне право Назва походить від «кріпостей» — документів, якими у Московській державі з кінця XV століття оформлювали права на землю та людей.
- Олександр I (російський імператор) Посів трон у березні 1801 року після вбивства батька змовниками; його роль у змові історики досі обговорюють.
- «Земля і воля» (1861–1864) Назву дало гасло Миколи Огарьова зі статті «Що потрібно народу?» — відповіддю було «земля і воля».
Джерела
- Олександр II (російський імператор) — Вікіпедія (українська)
- Alexander II of Russia — Wikipedia (англійська)
- Шандра В. М. Олександр II // Енциклопедія історії України. — Т. 7. — Київ : Наукова думка, 2010. — С. 566.
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБАЙ Абай Кунанбаєв (каз. Абай Құнанбайұлы, справжнє ім’я Ібрагім; 10 серпня 1845 — 6 липня 1904) — казахський поет, мислитель, композитор і перекладач, якого вважають основоположником сучасної казахської писемної літератури.
- АБАКЕЛІЯ Абакелія Тамара Григорівна (груз. თამარ აბაკელია; 1905, Хоні — 14 травня 1953, Тбілісі) — грузинська скульпторка, графікиня й театральна художниця, авторка пам’ятника Лесі Українці в Сурамі та ілюстрацій до українського видання «Витязя в тигровій шкурі».
- АБАЛКІН Абалкін Леонід Іванович (5 травня 1930, Москва — 2 травня 2011, Москва) — радянський і російський економіст, академік АН СРСР (1987), заступник голови Ради міністрів СРСР і голова Державної комісії з економічної реформи (1989–1991), директор Інституту економіки АН СРСР/РАН.
- АБАШЕЛІ Абашелі Олександр (Александре) Віссаріонович (справжнє прізвище Чочія; 15 (27) серпня 1884, село Сасочіо, нині Абашиспірі, Грузія — 29 вересня 1954, Тбілісі) — грузинський поет, прозаїк і перекладач.