АЛЕКСАНДР I
Олександр I (російський імператор)
Олександр I Павлович (23 грудня 1777, Санкт-Петербург — 1 грудня 1825, Таганрог; дати за новим стилем) — імператор Російської імперії з 1801 року, з 1809-го також великий князь Фінляндський, з 1815-го король Царства Польського; старший син Павла I.
Коротко
- Посів трон у березні 1801 року після вбивства батька змовниками; його роль у змові історики досі обговорюють.
- У перші роки правління готував реформи з Негласним комітетом і Михайлом Сперанським: міністерства, Державна рада, указ про вільних хліборобів (1803).
- Воював з Наполеоном, уклав із ним Тільзитський мир (1807), після поразки французького походу 1812 року очолив антинаполеонівську коаліцію.
- У другій половині царювання повернув до консервативного курсу: Священний союз, військові поселення, вплив Олексія Аракчеєва.
У ніч на 23 березня 1801 року в Михайлівському замку Петербурга змовники вбили імператора Павла I. Про вступ на престол його 23-річного сина Олександра оголосив один з убивць, генерал Микола Зубов. Чи знав спадкоємець, що змова закінчиться смертю батька, історики сперечаються досі; найпоширеніша версія — він погоджувався на усунення Павла, але не на вбивство.
Виховання
Олександр народився 23 грудня 1777 року в Петербурзі. Його й молодшого брата Костянтина виховувала бабуся, імператриця Катерина II. Наставником був швейцарець Фредерік-Сезар де Лагарп, прихильник ідей Просвітництва; поряд із ним хлопця вчили й традиціям самодержавства. 1793 року п’ятнадцятирічний Олександр одружився з баденською принцесою Луїзою, яка в православ’ї стала Єлизаветою Олексіївною.
Реформи перших років
Молодий імператор зібрав так званий Негласний (Приватний) комітет із друзів — Віктора Кочубея, Миколи Новосильцева, Павла Строганова й Адама Єжи Чарторийського. Згодом головним радником став Михайло Сперанський, син сільського священника. Основні зміни:
- 1802 року колегії замінено міністерствами, створено Комітет міністрів;
- 1810 року засновано Державну раду для підготовки законів;
- 1801 року право володіти землею поширено на більшість станів, зокрема на державних селян;
- 1803 року з’явилася категорія «вільних хліборобів» — селян, яких поміщики відпускали на волю добровільно.
Кріпацтво як система залишилася недоторканою: його скасував лише небіж Олександра, Олександр II, 1861 року. Плани конституції й представницького органу так і не здійснилися. Водночас у 1803–1804 роках провели освітню реформу; до університетів у Москві, Вільні й Дерпті додалися Петербурзький, Харківський і Казанський.
Війни з Наполеоном
Між 1804 і 1812 роками Росія кілька разів змінювала позицію щодо Франції. 1805 року Олександр приєднався до Третьої коаліції, але після поразок під Аустерліцом і Фрідландом уклав 1807 року Тільзитський мир і союз із Наполеоном. Наслідком стала війна зі Швецією, після якої 1809 року до імперії відійшла Фінляндія. За Бухарестським миром 1812 року Росія отримала землі між Прутом і Дністром — Бессарабію.
Союз із Францією розпався до 1810 року. Похід Наполеона на Москву 1812 року закінчився для французької армії катастрофою, а Олександр став одним із лідерів переможної коаліції. За підсумками воєн Росія отримала значну частину польських земель, де 1815 року утворено Царство Польське з Олександром як королем.
Консервативний поворот
Після 1815 року імператор дедалі більше спирався на релігію й порядок. Він ініціював Священний союз монархів проти революційних рухів у Європі. Місце Сперанського біля трону зайняв суворий інспектор артилерії Олексій Аракчеєв, який запроваджував військові поселення — господарства, де солдати з родинами працювали під військовим наглядом. З університетів виганяли іноземних професорів, освіта ставала дедалі консервативнішою.
Смерть і спадкоємство
Олександр помер від тифу в Таганрозі 1 грудня (19 листопада за старим стилем) 1825 року. Законних дітей у нього не залишилося: дві доньки померли малими. Плутанина з престолонаслідуванням між братами Костянтином і Миколою передувала повстанню декабристів. Новим імператором став Микола I.
Запитання
Від чого помер Олександр I?
Восени 1825 року імператор поїхав на південь через хворобу дружини Єлизавети Олексіївни, захворів на тиф і помер у Таганрозі 19 листопада за старим стилем. Тіло перевезли до Петербурга й поховали в Петропавлівському соборі 13 березня 1826 року.
Чи правда, що Олександр I став старцем Федором Кузьмичем?
Це популярна легенда: нібито імператор інсценував смерть і доживав віку в Сибіру як відлюдник Федір Кузьмич. Прихильники посилаються на зовнішню схожість і почерк, але документальних підтверджень версії немає, і більшість істориків її не приймає.
Які університети відкрили за Олександра I?
На початок його правління в імперії діяли університети в Москві, Вільні та Дерпті. Їх зміцнили, а до них додалися нові — у Санкт-Петербурзі, Харкові та Казані.
Див. також
- Олександр II (російський імператор) Вступив на престол 1855 року, у розпал програної Кримської війни; Паризький мир підписано в березні 1856-го.
- Олександр III (російський імператор) Спадкоємцем престолу став несподівано — після смерті старшого брата Миколи 1865 року.
- Селянська реформа 1861 року Особисту свободу отримали близько 22,5 млн поміщицьких селян імперії, з них кілька мільйонів — в українських губерніях.
- Олександр I Карагеоргієвич Другий син сербського короля Петра I; спадкоємцем став 1909 року, коли старший брат Георгій зрікся прав на престол.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБАЙ Абай Кунанбаєв (каз. Абай Құнанбайұлы, справжнє ім’я Ібрагім; 10 серпня 1845 — 6 липня 1904) — казахський поет, мислитель, композитор і перекладач, якого вважають основоположником сучасної казахської писемної літератури.
- АБАКЕЛІЯ Абакелія Тамара Григорівна (груз. თამარ აბაკელია; 1905, Хоні — 14 травня 1953, Тбілісі) — грузинська скульпторка, графікиня й театральна художниця, авторка пам’ятника Лесі Українці в Сурамі та ілюстрацій до українського видання «Витязя в тигровій шкурі».
- АБАЛКІН Абалкін Леонід Іванович (5 травня 1930, Москва — 2 травня 2011, Москва) — радянський і російський економіст, академік АН СРСР (1987), заступник голови Ради міністрів СРСР і голова Державної комісії з економічної реформи (1989–1991), директор Інституту економіки АН СРСР/РАН.
- АБАШЕЛІ Абашелі Олександр (Александре) Віссаріонович (справжнє прізвище Чочія; 15 (27) серпня 1884, село Сасочіо, нині Абашиспірі, Грузія — 29 вересня 1954, Тбілісі) — грузинський поет, прозаїк і перекладач.