Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

АЛЕКСАНДР III

Олександр III (російський імператор)

Олександр III Олександрович (26 лютого (10 березня) 1845, Санкт-Петербург — 20 жовтня (1 листопада) 1894, Лівадія, Крим) — російський імператор з березня 1881 року, другий син Олександра II, чиє правління позначене відмовою від ліберальних реформ батька, посиленням самодержавства й русифікації.

Розділ: Біографія Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Спадкоємцем престолу став несподівано — після смерті старшого брата Миколи 1865 року.
  • Зійшов на трон після вбивства Олександра II народовольцями 1 (13) березня 1881 року; коронувався 1883-го.
  • Маніфест 29 квітня 1881 року, складений Побєдоносцевим, проголосив курс на непорушність самодержавства.
  • Не вів великих воєн і отримав прізвисько «Миротворець»; зблизився з Францією, що дало франко-російський союз 1891–1893 років.

До двадцяти років Олександр Олександрович не готувався царювати: спадкоємцем престолу вважався його старший брат Микола. Квітнева смерть цесаревича 1865 року змінила все. Через шістнадцять років, у березні 1881-го, після загибелі батька від бомби народовольців, Олександр III посів трон — і взяв курс, протилежний курсові Олександра II.

Шлях до престолу

Олександр народився 26 лютого (10 березня) 1845 року в Аничковому палаці в Петербурзі, другим сином майбутнього імператора Олександра II та Марії Олександрівни. Після смерті брата Миколи 12 квітня 1865 року він став цесаревичем, а 1866 року одружився з данською принцесою Дагмар, донькою короля Кристіана IX, яка в Росії прийняла ім’я Марії Федорівни. У подружжя народилося п’ятеро дітей, серед них майбутній імператор Микола II.

Контрреформи

Програму нового царювання виклав маніфест 29 квітня 1881 року «про непорушність самодержавства». Його автором був Костянтин Побєдоносцев — колишній наставник імператора, обер-прокурор Святійшого Синоду і один із найвпливовіших його радників.

Реформи 1860–1870-х років було переглянуто або обмежено:

  • університетський статут 1884 року ліквідував автономію університетів;
  • земське положення 1890 року посилило контроль урядової адміністрації над земствами;
  • міське положення 1892 року так само звузило міське самоврядування;
  • перегляду зазнали й судові та освітні установлення.

Національна політика

Уряд посилив русифікацію околиць, зокрема в Прибалтиці. Після єврейських погромів 1881 року з’явилися «Тимчасові правила» 1882 року, які обмежували права єврейського населення, а з 1887 року запроваджено відсоткову норму вступу євреїв до навчальних закладів.

Для українців чинним лишався Емський указ 1876 року: 1881 року імператор затвердив висновки наради, що не скасувала його. У західних губерніях тривали утиски колишніх греко-католиків-уніатів, а наприкінці правління — й протестантських громад штундистів.

Економіка

Міністри фінансів Микола Бунге та Іван Вишнеградський проводили політику активного втручання держави в господарство й підтримки промисловості. 1883 року почалося скасування подушного податку. 1889 року створено окремий залізничний департамент — держава брала залізничну справу під щільніший нагляд.

Зовнішня політика

Олександр III тримався обачного курсу й уникав великих воєн, за що отримав прізвисько «Миротворець». Найважливішим кроком стало зближення з Францією, яке у 1891–1893 роках оформилося у франко-російський союз. Тоді ж Російська імперія завершила приєднання земель Середньої Азії.

Смерть

Імператор страждав на нефрит — запалення нирок — і помер 20 жовтня (1 листопада) у Лівадійському палаці в Криму. Його поховали в Петербурзі, у Петропавлівській фортеці. Престол успадкував син Микола II.

Запитання

Чим Олександр III відрізняється від папи Олександра III?

Це різні люди з різних епох. Папа римський Олександр III (Роландо з Сієни) очолював Церкву в 1159–1181 роках і воював з Фрідріхом Барбароссою. Російський імператор Олександр III правив у 1881–1894 роках. У старих словниках їх подавали під одним гаслом з номерами.

Що Олександр III зробив щодо української мови?

Емський указ 1876 року, який забороняв більшість українських друкованих видань, ухвалив ще його батько. Олександр III 1881 року схвалив висновки наради, яка залишила указ чинним, тож обмеження для українського друку діяли й далі.

Чому його прозвали «Миротворцем»?

За тринадцять років правління Росія не вела великих воєн. Імператор дотримувався обачної зовнішньої політики в межах рішень Берлінського конгресу 1878 року, хоча саме тоді завершилося приєднання земель Середньої Азії.

Див. також

Джерела

  1. Олександр III (російський імператор) — Вікіпедія (українська)
  2. Wikidata: Q120180

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику