Алексєєв Василь Михайлович

Коротко

• Закінчив факультет східних мов Петербурзького університету 1902 року, від 1910 року викладав там, з 1918-го — професор.
• 1907 року разом із французьким синологом Едуаром Шаванном об’їхав провінції Північного Китаю, вивчаючи пам’ятки скульптури.
• Перекладав новели Пу Сунліна зі збірки «Ляо Чжай чжи і» та класичну китайську прозу.
• Автор понад 450 наукових праць з китайської мови, літератури, культури й нумізматики.

1907 року двоє європейців пересувалися дорогами провінцій Хенань і Шеньсі. Французький синолог Едуар Шаванн і його молодий петербурзький колега Василь Алексєєв фіксували скульптуру та стели доби Тан і Сун. Ця подорож стала для Алексєєва школою польового сходознавства.

Освіта й кар’єра

Алексєєв народився в Петербурзі 14 січня 1881 року (2 січня за старим стилем). 1902 року закінчив факультет східних мов Петербурзького університету. З 1910 року викладав в університеті, 1918-го став професором, а 1944–1950 років завідував кафедрою.

Паралельно з 1913 року працював в Азійському музеї (пізніше Інститут сходознавства Академії наук), де опікувався, зокрема, дуньхуанськими рукописами, привезеними російською експедицією 1914–1915 років. З 1930 року очолював там китаєзнавчий кабінет. Від 1926 року співпрацював також з Академією історії матеріальної культури, викладав китайську мову в низці цивільних і військових вишів Ленінграда.

Членом-кореспондентом Академії наук його обрали 1923 року, дійсним членом — у січні 1929-го.

Перекладач

1919 року Алексєєв став одним з редакторів видавництва «Всесвітня література» й очолив його східну редакцію. Найвідоміші його переклади — новели Пу Сунліна зі збірки «Ляо Чжай чжи і»; цю роботу він почав книжкою «Лисячі чари» 1922 року. Серед інших видань тих років:

Рік	Книжка
1922	«Лисячі чари»
1923	«Монахи-чарівники»
1937	«Розповіді про незвичайних людей»

Пізніше переклади класичної китайської прози зібрали в окремому томі (1958). Письменниця Тетяна Толстая відзначала, що академік знайшов власний спосіб добирати й поєднувати слова, аби передати стиль оригіналу.

Науковий доробок

Алексєєв лишив понад 450 праць. Він писав про китайську історію, літературу, культуру й етнографію, ієрогліфічне письмо і його латинізацію (праця 1932 року), опублікував каталог китайських монет і монетоподібних амулетів. Українська радянська енциклопедія зазначала, що він керував колективом, який готував китайсько-російський словник.

Був членом багатьох наукових товариств, зокрема закордонних, а 1947 року вступив до Спілки письменників СРСР. Останні роки жив у Будинку академіків на набережній Лейтенанта Шмідта в Ленінграді. Помер 12 травня 1951 року, похований на Шуваловському цвинтарі.

Запитання

Що таке «Ляо Чжай» в перекладі Алексєєва?

Це новели китайського письменника XVII–XVIII століть Пу Сунліна про лисиць-перевертнів, духів і дивні пригоди. Алексєєв почав видавати їх на початку 1920-х років: першою книжкою стали «Лисячі чари» (1922). Пізніше його переклади класичної прози зібрали в окремому томі.

Чи пов’язаний Василь Алексєєв з Україною?

Безпосередньо — ні: він народився, навчався й працював у Петербурзі–Ленінграді. Українська радянська енциклопедія вміщувала про нього статтю як про провідного сходознавця.

Див. також

• Кириченко Ілля Микитович Закінчив 1914 року Ніжинський історико-філологічний інститут, викладав класичні мови.
• Розділ «Мовознавці» Усі статті підрозділу «Мовознавці».
• Розділ «Біографія» Короткі життєписи людей, які залишили слід у науці, мистецтві, політиці та війні.

Джерела

1. Алексєєв Василь Михайлович — Вікіпедія (українська)
2. Vasily Mikhaylovich Alekseyev — Wikipedia (англійська)
3. Ермакова Т. В. Алексеев Василий Михайлович // Энциклопедия Санкт-Петербурга
4. Wikidata: Q921322

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.