Алієв Гейдар Алірза огли

Коротко

• Понад двадцять років служив в органах держбезпеки, 1967–1969 очолював КДБ Азербайджанської РСР.
• У 1969–1982 роках — перший секретар ЦК Компартії Азербайджану, у 1982–1987 — член Політбюро і перший заступник голови Ради Міністрів СРСР.
• Після повернення в Нахічевань очолив автономну республіку, у 1993 році прийшов до влади в Баку і був обраний президентом.
• Помер у клініці в Клівленді; наступником на посаді президента став його син Ільгам Алієв.

Гейдар Алієв двічі стояв на чолі Азербайджану: як партійний керівник радянської республіки в 1970-х і як президент суверенної республіки в 1990-х. Між цими періодами — Політбюро ЦК КПРС у Москві, відставка й повернення до політики з рідного Нахічевані.

Ранні роки й держбезпека

Алієв народився 10 травня 1923 року в Нахічевані. Навчався в місцевому педагогічному технікумі, з 1939 року — на архітектурному факультеті Азербайджанського індустріального інституту в Баку, але навчання перервала війна.

З 1941 року він працював у наркоматі внутрішніх справ Нахічеванської АРСР, а з 1944-го — в органах державної безпеки. Пройшов шлях від співробітника МДБ Нахічевані до начальника контррозвідувального відділу КДБ Азербайджанської РСР. 1957 року заочно закінчив історичний факультет Азербайджанського державного університету. У 1965–1967 роках був заступником, а в 1967–1969 роках — головою республіканського КДБ.

Перший секретар

14 липня 1969 року Алієва обрали першим секретарем ЦК Комуністичної партії Азербайджану. На цій посаді він пробув понад тринадцять років. З 1976 року був кандидатом у члени Політбюро ЦК КПРС, двічі отримав звання Героя Соціалістичної Праці (1979, 1983).

У Москві

У листопаді 1982 року, невдовзі після смерті Леоніда Брежнєва, Алієва перевели до Москви. Він став членом Політбюро і першим заступником голови Ради Міністрів СРСР. У жовтні 1987 року за Михайла Горбачова пішов у відставку з усіх посад.

Повернення

1990 року Алієв повернувся до Азербайджану й був обраний депутатом Верховної Ради. З вересня 1991 до червня 1993 року він очолював Найвищий Меджліс Нахічеванської Автономної Республіки.

Влітку 1993 року країна опинилася в кризі: війна за Нагірний Карабах, заколот у Гянджі, втеча президента Абульфаза Ельчибея з Баку. 15 червня Алієва обрали головою парламенту, а 3 жовтня — президентом. 1998 року він переміг на виборах удруге.

Президентство

За Алієва 1994 року укладено перемир’я в Карабаському конфлікті (без мирної угоди) і підписано так званий «контракт століття» з міжнародними нафтовими компаніями. На цій основі 2002 року почали будувати нафтопровід Баку — Тбілісі — Джейхан. Міжнародні спостерігачі критикували вибори його часу та обмеження свободи преси.

Наприкінці життя Алієв тяжко хворів і лікувався в клініці в Клівленді (штат Огайо), де й помер 12 грудня 2003 року. Похований у Баку на Алеї почесного поховання. Президентом ще в жовтні 2003 року обрали його сина Ільгама.

Запитання

Як Гейдар Алієв став президентом Азербайджану?

Улітку 1993 року, під час заколоту полковника Сурета Гусейнова, президент Абульфаз Ельчибей залишив Баку. 15 червня парламент обрав Алієва своїм головою, невдовзі він перебрав повноваження глави держави, а 3 жовтня 1993 року переміг на президентських виборах. 1998 року його переобрали.

Що пов’язує Гейдара Алієва з Україною?

За його президентства Азербайджан разом з Україною, Грузією й Молдовою 1997 року створив об’єднання ГУАМ. Алієв мав український орден князя Ярослава Мудрого, а в Києві є сквер його імені.

Див. також

• Єльцин Борис Миколайович Інженер-будівельник, у 1976–1985 роках — перший секретар Свердловського обкому КПРС, у 1985–1987 — очільник Московського міськкому.
• Азербайджанська мова Найближчі родички — турецька, туркменська, гагаузька та кашкайська мови.
• Розділ «Політичні діячі» Державні й політичні діячі різних країн і епох.

Джерела

1. Гейдар Алієв — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q157451
3. Губерський Л. В. Алієв Гейдар // Українська дипломатична енциклопедія. — Т. 1. — Київ: Знання України, 2004.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.