Аввакум Петрович

Коротко

• Син сільського священника, у 1640-х роках входив до московського гуртка «ревнителів благочестя», як і майбутній патріарх Никон.
• Після початку Никонової реформи 1653 року засланий до Тобольська, потім у Даурію (Забайкалля), згодом на Мезень.
• Церковний собор 1666–1667 років позбавив його сану й прокляв; останні чотирнадцять із лишком років провів у земляній в’язниці Пустозерська.
• 1682 року разом з однодумцями спалений у зрубі; старообрядці шанують його як священномученика.

Наприкінці 1640-х років у Москві діяв гурток «ревнителів благочестя» — священників і мирян, які прагнули оновити церковне й громадське життя. До нього належали і майбутній патріарх Никон, і молодий священник з Нижньогородщини Аввакум. За кілька років колишні однодумці стали непримиренними ворогами, а їхній конфлікт перетворився на розкол Московської церкви.

Шлях священника

Аввакум був сином сільського священника й у 23 роки сам прийняв сан у селі Лопатиці Нижньогородського повіту. Перебуваючи в Москві, він став відомий цареві Олексію Михайловичу. 1652 року його призначили протопопом у Юр’євець-Поволзький, а невдовзі він повернувся до Москви й служив при Казанському соборі на Червоній площі.

Проти реформи

1652 року Никон став патріархом і взявся наближати московські обряди та богослужбові книги до грецьких зразків. До роботи над текстами він залучив учених, вихованих в Україні та Білорусі. Аввакум уважав, що власна віра предків не потребує виправлень, і різко виступив проти.

Наслідком стали заслання:

• 1653 — до Тобольська, потім у Даурію з експедицією воєводи Афанасія Пашкова до китайського кордону;
• 1663–1664 — виклик до Москви: цар сподівався примирити протопопа з церквою, але той не зрікся поглядів і був засланий на Мезень;
• 1666–1667 — церковний собор позбавив його сану й піддав анафемі, після чого Аввакума відправили до Пустозерського острогу за Полярним колом.

Пустозерськ

У Пустозерську Аввакум прожив чотирнадцять із лишком років у сирому земляному зрубі. Звідти він писав послання прихильникам і цареві, гостро викриваючи церковну владу й самого монарха. Тут же було створено «Житіє протопопа Аввакума, ним самим написане» — перша редакція в 1669–1672 роках, ще три в 1672–1675 роках.

1682 року за наказом царя Федора Олексійовича Аввакума й ув’язнених разом із ним однодумців спалили у зрубі. На місці страти згодом поставили дерев’яний хрест.

Пам’ять

Більшість старообрядницьких церков і громад шанують Аввакума як священномученика й сповідника. 1991 року в його рідному селі Григорово встановили пам’ятник. «Житіє» досліджують як одну з найвидатніших пам’яток давньої російської літератури — новаторську автобіографічну прозу, що вийшла за межі канону житійного жанру.

Запитання

Чому Аввакум виступав проти реформи Никона?

Реформа виправляла богослужбові книги й обряди за грецькими зразками — наприклад, хреститися трьома пальцями замість двох. Аввакум уважав такі зміни відступом від правдивої віри предків і з підозрою ставився до іноземних, зокрема українських і білоруських, книжників, яких Никон залучив до перевірки текстів.

Чим цікаве «Житіє протопопа Аввакума»?

Формально це житіє, але насправді — автобіографічна повість, написана в ув’язненні. Аввакум поєднав у ній піднесену церковнослов’янську мову з живою розмовною, а розповідь про заслання в Сибір — з різкою полемікою. Твір уважають однією з найвидатніших пам’яток давньої російської літератури.

Див. також

• Автокефальна церква Автокефальні церкви вносять до диптиха — офіційного переліку, що визначає їхній порядок честі.
• Акафіст Назва означає «несідальний»: акафіст слухають стоячи.
• Адвентисти Рух започаткував баптистський проповідник Вільям Міллер, який обчислив дату Другого пришестя — спершу 1843, потім 22 жовтня 1844 року.
• Розділ «Релігія» Віровчення, церкви, обряди та релігійні поняття.

Джерела

1. Аввакум Петрович — Вікіпедія (українська)
2. Avvakum — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.